У публікації на сайті «Династії – запорука розвитку земляцтва» від 11 грудня 2014 року повідомлялося про те, що активіст відділення Михайло Давиденко «до Дня Збройних сил України для потреб АТО вояку з позивним «Змій» передав власний автомобіль підвищеної прохідності з причепом. Автомобіль перед передачею був обладнаний для транспортування двох поранених і завантажений продуктами, теплими речами та засобами гігієни, а в причеп помістили обігрівач. Там автомобіль планують використовувати для розвідки, транспортування поранених і проведення інших оперативних заходів на передовій Луганського напрямку».
Із зони проведення АТО надійшло фото з повідомленням про те, що автомобіль продовжує служити за призначенням.
Олексій ОРЄХОВИЧ
Дай Боже? щоб цей автомобіль прослугував нашим воїнам до закінчення війни, до повної перемоги над сепаратистами та російськими окупантами, до знищення руского міра на Україні та очищення нашої Батьківщини від цієї нечисті. Слава Україні!Слава захисникам України!
Чудовий приклад конкретної допомоги воякам АТО земляком – чернігівчанином.
Дякуючи Олексію Федоровичу, на сайті з’явилася замітка про мій автомобіль, який в 2014 році був переданий в АТО і по сьогодні на ходу та добре служить нашим воїнам.
Хочу доповнити інформацію про долю автомобіля. В 2015 році автомобіль розпочав свою службу біля Щастя, де були запеклі бої. З короткої розповіді бійця з позивним “Змій”, який приїжджав до Києва, ми знаємо, що автомобіль: і в санроті – перевозив поранених; і у розвідників – виїжджав на непідконтрольну територію (після ідентифікації і обстрілів виїзди були припинені); і підвозив боєприпаси, продовольство та зміни бійців в важкодоступний район блокпосту.
Майже півтора року я не мав ніякої інформації про долю ГАЗ-69. Скільки радості було коли слід автомобіля неочікувано знову знайшовся. У вересні 2016 року син Андрій, як військовослужбовець, був відряджений в зону проведення АТО в район Світлодарської дуги. Якось в розмові з комбатом на передовій, він повідомив, що десь в зоні АТО був і наш ГАЗик, який передав батько.Яке ж було здивування та радість коли комбат повідомив, що «знає» такий автомобіль і, що він досі воює в районі Мар’їнки.
В кінці грудня 2016 року Андрієві вдалось потрапити в розташування частини, де знаходився автомобіль. Приємно було почути слова вдячності за надійний автомобіль від командира частини, в якій тепер «служив» ГАЗик, «привітатися» з рідним ГАЗ-69 і сфотографувати для сімейного альбому. Коли я побачив побитий але «живий» ГАЗик, який продовжує допомогати нашим бійцям, відразу зв’язався з комбатом, дізнався, що необхідно автомобілю. З радістю закупив акумулятор, два карданних вали, запчастини до переднього моста, деякі дрібні деталі, витяг з гаража два шипованих колеса з дисками, і відправив за місцем призначення. Коли відправляв запчастини, в мене було відчуття, що допомагаю дуже близьким людям, а на душі та в серці була радість від того, що автомобіль який слугував мені більше 20-ти років ще приносить користь нашим воїнам. Хочу надіятись, що він дослужить до закінчення війни, коли земля Донеччини буде звільнена від «руського мира», який приніс нашій державі розруху, смерті мирного населення та загибель молодих воїнів, цвіту України. Слава героям, захисникам нашої України!