Вже четверте століття незмінна

4 грудня 1735 року будівля на Даунінг Стріт,10 у Лондоні стала офіційною резиденцією британського прем’єр-міністра і має цей статус досі.

Резиденція британського прем’єр-міністра вважається не тільки осередком політичного життя країни, але й одним з найважливіших об’єктів національного культурного спадку. Звісно, з нею пов’язано чимало цікавих історій.

Наприклад, ви могли не знати, що оригінальні двері були вирізані з чорного дуба у георгіанському стилі приблизно в 1735 році, тобто коли будинок став резиденцією британського прем’єр-міністра. Їх замінили після артилерійського обстрілу будинка бойовиками Ірландської республіканської армії в 1991 році. Нові двері з арматурної сталі виглядають як точна копія оригіналу, який зберігається у Музеї Черчилля.

Цікаво, що відкрити ці двері можна тільки зсередини, а втратити ключі від них неможливо, адже у них немає замкової щілини. Втім, це не єдиний вхід до будинку. Його мешканці та обслуга користуються, як правило, іншими дверима, які можна відкрити зовні.

Обстріл ірландськими бойовиками був не першою загрозою існування будинку. Під час бомбардувань Лондона німецькі літаки ледь не знищили будівлю. 14 жовтня 1940 року бомба потрапила в кухню і в зал прийомів. Вінстон Черчілль у той час обідав у так званій Садовій кімнаті. Після цього він переїхав до підземного бункера казначейства Її Величності. Щоправда, працювати й обідати протягом усієї війни він продовжував у цьому будинку.

Є цікавинка і щодо кольору будівлі. Під час капремонту з’ясувалося, що чорний колір – це лише результат накопиченого на ньому за століття бруду, а спочатку цеглини були жовтого кольору. Під час наступних ремонтів і фарбувань вирішили зберегти чорний колір.

До речі, у своєму сучасному вигляді Даунінг-стріт сформувалася між 1682 і 1684 рр., коли король Карл II подарував багатому дипломату і шпигуну барону Джорджу Даунінгу ділянку землі поблизу королівського палацу Вайтхолл. Даунінг доручив архітектору Крістоферу Рену вибудувати на північній стороні вулиці 15-20 будинків. Будували їх швидко і недорого, фундаменти заради економії коштів закладали неглибоко. Будинок №10 до перенумерації у 1779 році мав №5.

У резиденції прем’єр-міністра існує давня традиція тримати котів. Один з найзнаменитіших – мюнхенський мишолов, що жив в будинку при Невіллі Чемберлені і Вінстоні Черчиллі. Не менш відомий і кіт Вілберфорс, який прослужив 18 років – з 1970 по 1988 рік. Нинішній мешканець будинку №10 смугастий кіт Ларрі оселився в будинку в 2011 році, переїхавши сюди з притулку для кішок і собак Баттерсі. Він перебуває на держслужбі, офіційно обіймаючи посаду головного мишолова.

І наостанок: хоча Даунінг-стріт, 10 виглядає маленьким, за його скромним фасадом ховаються приблизно 100 кімнат, пов’язаних між собою лабіринтом вестибюлів і коридорів. Є й сад площею понад 2 тисячі квадратних метрів.

Матеріал підготовила кафедра нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Опубліковано у Присвяти. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.