«Звір спробував м’яса і понюхав отруєні пари крові»

Олександр Довженко про совєтско-імперських борців з українськими націоналістами. У цих «борцях» завжди було щось людожерське. Енкаведисти, кагебісти – це з їхнього лона вийшов Путін, відтак ніщо людожерське йому не є чужим.

Днями, на так званому Спб-му економ. форумі, Баба Яга (за паспортом Маргарита Симоньян) закликала людожера «дать в челюсть» українцям, які – подумати тільки! – не дозволяють себе «скушать», чинять опір. Людожер плотоядно посвітив своїми ботексними щічками і закликав кушать людішек так, щоби це виглядало якось цивілізованіше… (відтворюю, звісно, не дослівно, а посутньо).

А ось образок людожера зразка 1945 року. Війна закінчилась – з Гітлером. Продовжилась – з українськими патріотичними силами. На Заході України. Це було продовженням нищення України і українців, яке почалося ще з різанини в Батурині 1708 року (російські військові знищили там усіх, до останнього дитинчати) і продовжилось багато чим (з особливою жорстокістю у 1920-30-ті роки).

Отже, Довженків запис у Щоденнику, липень 1945-го.

Про слухача вищих партійних курсів, котрий похваляється тим, як легко убивати ворога. «Одного націоналіста я повісив униз головою і палив на повільному огні, вирізав із нього шматки м’яса». Я ледь не запитав його: і смажив ті шматки і заковтував? «А він, гадюка,- очі героя засвітилися жорстоким огнем, і великий його рот, схожий на щілину, з білими губами, заходив ходуном,- а він, гадюка, так і помер із криком «Слава Україні!» От гадюка. Скільки я їх перемучив!..».

«Я побачив,- пише далі Олександр Довженко,- що йому скучно на Вищих партійних курсах, де зараз учиться. Йому хочеться мучити. Звір спробував м’яса і понюхав отруєні пари крові. І кров кличе убогу його двоногу душу.

Ні, ніколи не стануть люде кращими».

Сергій ТРИМБАЧ