№11 (179) газети «Отчий поріг»

У світ вийшов №11(179) газети «Отчий поріг».  

Читачів газети та відвідувачів сайту, що вважають формулювання «День захисника Вітчизни» замість «День захисника України» порушенням, на 11-й сторінці очікує повідомлення «Від редакції».

op_112016_011_2_660x496

op_112016_011_660x950

Щоб не відвернути принципових читачів від «Отчого порогу», варто зробити деякі пояснення щодо синонімів, держави Україна та слововживання Батьківщина (Вітчизна).

Синоніми (грец. Synonymos – «одноіменний») – це слова однієї частини мови, різні за звучанням і написанням, що мають дуже близьке або тотожне лексичне значення.

Синоніми використовують для підвищення виразності мови, що дозволяє уникати одноманітності.

Наприклад: проживатимешкати, бажатихотіти, баштавежа.

Україна – держава у Східній Європі та частково в Центральній Європі, у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини.

У літературі – Батьківщина – вітчизна – це літературне слововживання:

«Батьківщина (1-й варіант) – рідний край, місце народження когось, переносно – місце виникнення чогось, в урочистому вживанні пишеться з великої літери.

– Сьогодні великий день. Наші війська очистили Батьківщину й б’ють ворога на його території (Олександр Довженко);

– Сотні тисяч воїнів України прославили героїчними подвигами свою прекрасну Батьківщину (Петро Панч);

– Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину (Василь Симоненко).

Батьківщина (2-й варіант) – спадщина від батьків, спадковий маєток.

– Чи не схотілося тобі, Даниле, під старість літ позбутися батьківщини, як позбувся Микита, та піти з торбою? (Адріан Кащенко).

Вітчизна – те саме, що батьківщина (варіант 1), в урочистому вживанні пишеться з великої літери.

– І колишеться мята, І тремтить далина, І доріг тих багато, А Вітчизна – одна (Андрій Малишко);

– Велика, безкрая Вітчизна моя, — Пішки не пройдеш за рік (Іван Нехода);

– Вітчизна лежала перед ним величезна, велична (Вадим Собко);

– В цю годину грізну всю по каплі кров за свою Вітчизну я віддать готов (Володимир Сосюра)».

У політології – «Батьківщина (Вітчизна) – рідний край; територія, яка належить певному народові. Поняття Батьківщина та Вітчизна майже збігаються, але Вітчизна має більш узагальнений характер, а в поняття Батьківщина найперше вкладають те, що має етнічний характер, ознаки, тобто це сукупність природних ознак (ландшафт, клімат, флора, фауна), де формувався певний етнос, окрема людина і де відбувалися найважливіші для життя людини, її етносу події. Батьківщина етнічна – поняття соціально-екологічне, а Вітчизна – це сукупність відповідних географічних, національних особливостей, природне середовище, особливості історичного розвитку, мови, культури, побуту, звичаїв. Завдяки перерахованому поняття Вітчизна сприймається як національно-специфічне і віддзеркалюється у спостереженнях людей, їх почуттях і думках».

День захисника України – свято, що відзначається в Україні 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва, з 2015 року є державним святом і неробочим днем.

День захисника Вітчизни (23 лютого) – свято, що відзначається в деяких країнах колишнього СРСР, наприклад, Росії, Білорусі, Киргизії, Абхазії, Придністров’ї. До 14 жовтня 2014 року відзначалося і в Україні.

Було встановлено в РРФСР 27 січня 1922 року, коли Президія ВЦВК РРФСР опублікувала постанову про четверту річницю Червоної Армії, в якій говорилося: «Відповідно до постанови IX Всеросійського з’їзду Рад про Червону Армію Президія ВЦВК звертає увагу виконкомів на наступаючу річницю створення Червоної Армії (23 лютого)».

Згідно російського трактування:

«Це свято уособлює собою все те, що жінки цінують у чоловіках: мужність, силу, турботу і відповідальність.

День захисника Вітчизни – свято насамперед військових. Але разом з тим це свято і всіх чоловіків, тих, хто в будь-яку хвилину готовий стати в стрій, щоб зі зброєю в руках захистити своїх коханих, своїх близьких і свою Батьківщину. А так як захист слабких в усі часи був заняттям для справжніх чоловіків, то День захисника Вітчизни давно і міцно асоціюється в нашій свідомості саме як чоловіче свято.

Це свято, з моменту появи в нашому календарі, залишається незмінним за своїм змістом і рівнем всенародної любові до нього, але одночасно День захисника Вітчизни має ще й дуже цікаву історію. Досить сказати, що за час свого існування він кілька разів перейменовувався та виник при досить цікавих обставин.

Як називалося свято всіх чоловіків в різні роки нашої історії:

1919 -1946 День Робітничо-Селянської Червоної Армії;

1946-1992 (по 7 травня) День Радянської Армії і Військово-Морського флоту;

1993 – 1994 День Російської армії;

1995 – цей час – День захисника Вітчизни.

З 2002 – День захисника Вітчизни святковий вихідний день».

Як бачимо, Україна та Вітчизна не є синонімами і не є тотожними, і День захисника Вітчизни не може бути Днем захисника України.

Олексій ОРЄХОВИЧ

Читати також:

«Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором»

Війна на сході України

Антитерористична операція на сході України

Опубліковано у ЗМІ | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

3 коментарі до №11 (179) газети «Отчий поріг»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.