№11 (179) газети «Отчий поріг»

У світ вийшов №11(179) газети «Отчий поріг».  

Читачів газети та відвідувачів сайту, що вважають формулювання «День захисника Вітчизни» замість «День захисника України» порушенням, на 11-й сторінці очікує повідомлення «Від редакції».

op_112016_011_2_660x496

op_112016_011_660x950

Щоб не відвернути принципових читачів від «Отчого порогу», варто зробити деякі пояснення щодо синонімів, держави Україна та слововживання Батьківщина (Вітчизна).

Синоніми (грец. Synonymos – «одноіменний») – це слова однієї частини мови, різні за звучанням і написанням, що мають дуже близьке або тотожне лексичне значення.

Синоніми використовують для підвищення виразності мови, що дозволяє уникати одноманітності.

Наприклад: проживатимешкати, бажатихотіти, баштавежа.

Україна – держава у Східній Європі та частково в Центральній Європі, у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини.

У літературі – Батьківщина – вітчизна – це літературне слововживання:

«Батьківщина (1-й варіант) – рідний край, місце народження когось, переносно – місце виникнення чогось, в урочистому вживанні пишеться з великої літери.

– Сьогодні великий день. Наші війська очистили Батьківщину й б’ють ворога на його території (Олександр Довженко);

– Сотні тисяч воїнів України прославили героїчними подвигами свою прекрасну Батьківщину (Петро Панч);

– Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину (Василь Симоненко).

Батьківщина (2-й варіант) – спадщина від батьків, спадковий маєток.

– Чи не схотілося тобі, Даниле, під старість літ позбутися батьківщини, як позбувся Микита, та піти з торбою? (Адріан Кащенко).

Вітчизна – те саме, що батьківщина (варіант 1), в урочистому вживанні пишеться з великої літери.

– І колишеться мята, І тремтить далина, І доріг тих багато, А Вітчизна – одна (Андрій Малишко);

– Велика, безкрая Вітчизна моя, — Пішки не пройдеш за рік (Іван Нехода);

– Вітчизна лежала перед ним величезна, велична (Вадим Собко);

– В цю годину грізну всю по каплі кров за свою Вітчизну я віддать готов (Володимир Сосюра)».

У політології – «Батьківщина (Вітчизна) – рідний край; територія, яка належить певному народові. Поняття Батьківщина та Вітчизна майже збігаються, але Вітчизна має більш узагальнений характер, а в поняття Батьківщина найперше вкладають те, що має етнічний характер, ознаки, тобто це сукупність природних ознак (ландшафт, клімат, флора, фауна), де формувався певний етнос, окрема людина і де відбувалися найважливіші для життя людини, її етносу події. Батьківщина етнічна – поняття соціально-екологічне, а Вітчизна – це сукупність відповідних географічних, національних особливостей, природне середовище, особливості історичного розвитку, мови, культури, побуту, звичаїв. Завдяки перерахованому поняття Вітчизна сприймається як національно-специфічне і віддзеркалюється у спостереженнях людей, їх почуттях і думках».

День захисника України – свято, що відзначається в Україні 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва, з 2015 року є державним святом і неробочим днем.

День захисника Вітчизни (23 лютого) – свято, що відзначається в деяких країнах колишнього СРСР, наприклад, Росії, Білорусі, Киргизії, Абхазії, Придністров’ї. До 14 жовтня 2014 року відзначалося і в Україні.

Було встановлено в РРФСР 27 січня 1922 року, коли Президія ВЦВК РРФСР опублікувала постанову про четверту річницю Червоної Армії, в якій говорилося: «Відповідно до постанови IX Всеросійського з’їзду Рад про Червону Армію Президія ВЦВК звертає увагу виконкомів на наступаючу річницю створення Червоної Армії (23 лютого)».

Згідно російського трактування:

«Це свято уособлює собою все те, що жінки цінують у чоловіках: мужність, силу, турботу і відповідальність.

День захисника Вітчизни – свято насамперед військових. Але разом з тим це свято і всіх чоловіків, тих, хто в будь-яку хвилину готовий стати в стрій, щоб зі зброєю в руках захистити своїх коханих, своїх близьких і свою Батьківщину. А так як захист слабких в усі часи був заняттям для справжніх чоловіків, то День захисника Вітчизни давно і міцно асоціюється в нашій свідомості саме як чоловіче свято.

Це свято, з моменту появи в нашому календарі, залишається незмінним за своїм змістом і рівнем всенародної любові до нього, але одночасно День захисника Вітчизни має ще й дуже цікаву історію. Досить сказати, що за час свого існування він кілька разів перейменовувався та виник при досить цікавих обставин.

Як називалося свято всіх чоловіків в різні роки нашої історії:

1919 -1946 День Робітничо-Селянської Червоної Армії;

1946-1992 (по 7 травня) День Радянської Армії і Військово-Морського флоту;

1993 – 1994 День Російської армії;

1995 – цей час – День захисника Вітчизни.

З 2002 – День захисника Вітчизни святковий вихідний день».

Як бачимо, Україна та Вітчизна не є синонімами і не є тотожними, і День захисника Вітчизни не може бути Днем захисника України.

Олексій ОРЄХОВИЧ

Читати також:

«Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором»

Війна на сході України

Антитерористична операція на сході України

Опубліковано у ЗМІ | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

3 коментарі до №11 (179) газети «Отчий поріг»

  1. Сергій Ковтун коментує:

    Сайт Чернігівського земляцтва завжди читаєш із задоволенням і від прочитаного збагачуєшся, тому що там постійно розміщується інформаційно-аналітичний матеріал. Цей матеріал стосується, в першу чергу, Товариства, Чернігівщини та наших земляків. У цьому відношенні газета «Отчий поріг» явно програє, хоч в її редакції працює поважний колектив професіоналів. Якщо змінити якість матеріалів у газеті, то не треба буде давати рознарядку, як за радянських часів, по кількості обов`язково підписаних примірників.
    У 11-му номері газети «Отчий поріг» редакція виступила з роз`ясненям відносно привітання в 10-му номері газети з Днем захисника України. Чомусь це свято, з причин відомих тільки для редакції газети, було змінено на День захисника Вітчизни. Цим самим самостійно було порушено Указ Президента України, що вже само по собі є проявом антидержавності. І День захисника України, який ми святкуємо 14 жовтня було, як я зараз бачу після пояснень у 11-му номері, свідомо підмінено на День захисника Вітчизни. Це свято, до недавнього часу, святкували 23 лютого. Люди! Нас же дурять!!!
    Я не очікував, що в 11-му номері газети буде вибачення за ляпсус в 10-му номері, тому що у редакції газети не вистачить мудрості та мужності. Я був переконаний, що вони промовчать. Промовчав би і я. Але після таких пояснень, розрахованих на розумово відсталих, я не можу мовчати.
    Хочеться також нагадати і поважним членам редакційної ради про те, що козаки, до витоків яких посилається редакція, захищали Україну, а не Вітчизну. Спробуйте знайти в історичних матеріалах, що козаки вживали слово Вітчизна. В російській мові Отчизна від слова отєц. Українською мовою Батьківщина від слова батько. Вітчизна від слова вітчим (російською отчим). Слово Вітчизна в українській мові почали вживати в другій половині 19-го сторіччя. Про синоніми, Україну, батьківщину та вітчизну гарно і доказово роз’яснив Олексій Орєхович у своєму слові до 11-го номера газети. І слово вітчизна ніколи не стояло поруч з словом Україна. Тому для мене не зрозуміло: чому редакція в 11-му номері газети написала Вітчизна-Україна?
    Кожен має право мати свої погляди. Але для тих хто любить Україну, є один спільний погляд – це захист України. А дехто прикриваючись патріотичними гаслами, на практиці доводить, він живе у «Вітчизні», якою вважає Радянський союз. І Москва для нього ближче ніж Київ.
    Редакція пише про те, що вони постійно ведуть патріотично-державницьку політику. Я уважно читаю газету і, м’яко кажучи, цього в газеті не побачив. На підтвердження моїх слів, ще один приклад. У 11-му номері газети «Отчий поріг» на першій сторінці в статті «Покровська веселка» написано, «навіть коли десь на сході держави гримлять гармати не зрозумілої війни, коли в самому древньому місті все більше і більше жалобних портретів з`являється на вулиці Гоголівській…». Ця цитата про саме древнє місто Ніжин. З яких це пір Ніжин став самим древнім містом? Як вказано в газеті – автор цієї статті Валерій Кичко, редактор газети «Вісті». А про що думав головний редактор “Отчого порогу”, пускаючи у світ цей номер газети?
    Не зрозуміла війна…. Для кого не зрозуміла? Для тих, хто не може зрозуміти, чи не хоче свідомо зрозуміти? Як раз патріоти, шановна редакція, дуже добре розуміють, яка це війна і з ким. А вороги України, відверті чи приховані, звичайно не розуміють що це за війна. Якщо хтось хоче, щоб я роз`яснив з ким іде війна, то готовий зустрітися. Переконаний, що я знайду підтримку серед земляків.

  2. Микола Костюк коментує:

    Для збільшення кількості передплатників того чи іншого видання дійсно треба, щоб газета була правильною. Тоді її передплачують і читають. А тому висловлені поради Сергія Ковтуна варто врахувати і редакції, і редакційній раді.

  3. Сергій Ковтун коментує:

    На жаль не враховують ніяких порад і пропозицій.

Залишити коментар до Сергій Ковтун Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.