Було б добре якби …

Після чисельних згадок у земляцькому часописі «Отчий поріг», а також у промовах на різних заходах нашого Товариства, в багатьох земляків не виникає сумнівів стосовно того, що в місті Томську Російської Федерації «Томське відділення «Чернігівського земляцтва» не є неофіційним об’єднанням групи вихідців з Чернігівщини, а робота його при Томській регіональній громадській організації (РГО) «Центр української культури (ЦУК) «Джерело» не є вигадкою.

Про сам ЦУК «Джерело» відомо, що за ним багато добрих справ.

Томська регіональна громадська організація «Центр української культури «Джерело» створена 28 жовтня 1990 року. Першим головою Центру і до кінця своїх днів був син «ворога народу» (батько був арештований органами НКВС в 1937, реабілітований в 1957 році), доктор фізико-математичних наук, професор кафедри фізики металів фізичного факультету Томського державного університету Юрій Іванович Паскаль (6 лютого 1930, село Старобешево, Старобешевського району Донецької області УРСР – 11 квітня 1997, Томськ).

У 1997 році керівництво ЦУК «Джерело» перейшло до Мирослави Орестівни Філіпової,

Мирослава Філіпова народилася 21 листопада 1952 року у селищі Нексикан Середньоканського району Хабаровського краю (з 2 грудня 1953 року селище перебувало у складі Сусуманьського району Магаданської області, ліквідовано в 1998 році). Батько народився на  Івано-Франківщині, навчався у Львівському медінституті, але в 1940 році потрапив на Колиму, де відбув 16 років. Мама родом зі Львівщини. З Колими батьки перебралися в Україну. В Україні Мирослава Орестівна закінчила середню школу. Після закінчення Томського державного медичного інституту у 1981 році працює лікарем акушером-гінекологом пологового будинку № 1 у місті Томську, а з 1988 року акушер-гінеколог і лікар ультразвукової діагностики НДІ медичної генетики ТНЦ СВ РАМН. Згодом Мирослава Орестівна – лікар акушер-гінеколог, завідуюча відділенням НДІ медичної генетики Томського наукового центру Сибірського відділення РАМН, кандидат медичних наук, заслужений лікар Російської Федерації».

Мирослава Орестівна разом з основною роботою займається питаннями відродження та розвитку української культури у місті Томську та Томській області.

Результатом плідної роботи є постійний розвиток Центру. Члени громадської організації були делегатами Всесвітніх конгресів українців у місті Києві, Міжнародних конгресів «Світове українство як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті», які організовував Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» (Львів), I Всесвітнього конгресу писанкарів у місті Івано-Франківську, учасниками Міжнародного конгресу СФУЛТ у місті Харкові, Всесвітнього фестивалю української пісні «Доля» у місті Чернівцях, а також учасниками щорічних Фестивалів дружби народів, Фестивалів української культури в місті Сургуті, Днів слов’янської письменості у місті Томську, Днів української культури у селі Новорождественське та інших.

Українська громада постійно організовує виставки української книги, української вишивки та народних промислів. Невід’ємною частиною роботи Центру є проведення Різдвяних свят, Великодня, літературно-музичних вечорів.

До 400-ліття міста Томська ЦУК «Джерело» при підтримці обласної адміністрації провів науково-методичну конференцію «Українці в Сибіру: історія, культурне життя, перспективи».

ЦУК один раз на квартал видає газету «Джерело», одним із редакторів якої є Мирослава Філіпова. Поточного року, через брак коштів, з’явилися проблеми з виданням.

За підтримки департаменту культури Томської області Центр організував і провів кілька обласних дитячих музичні конкурсів-фестивалів «Водограй» для музичних шкіл і шкіл-мистецтв.

Багато часу та зусиль Мирослава Орестівна приділяє українській освіті, співпрацюючи із Заозерною та музичною школами, педагогічним інститутом, бібліотеками міста.

З нагоди 10-ої річниці Дня незалежності України за вагомий внесок у справу формування позитивного іміджу України у світі і активну громадську діяльність Кабінет Міністрів України нагородив Центр української культури «Джерело» Почесною Грамотою та пам’ятною медаллю (№ 2626 від 9 серпня 2001 року), а Міністерство культури і мистецтв України за вагомий особистий внесок у створенні духовних цінностей та високу професійну майстерність нагородило Почесною грамотою голову Центру Мирославу Філіпову. Указом Президента України №684/2006 від 17 серпня 2006 року з нагоди 15-ої річниці Дня незалежності України «за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, популяризацію історичних та сучасних надбань українського народу, активну участь у житті закордонної української громади» Мирослава Філіпова нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

ЦУК «Джерело» входить до групи провідних національно – культурних центрів у Томській області, а його голова користується повагою і авторитетом як серед лідерів національно – культурного руху у Томській області, так і серед працівників державних структур області.

ЦУК «Джерело» став місцем, де кожен українець може реалізувати свої можливості, набути знання мови та культури свого народу, розширити коло свого спілкування. Керівництво Центру має багато планів і задумів на перспективу та працює в цьому напрямку з іншими національними центрами області, різними організаціями України, консульством України.

На відміну від Регіональної громадської організації «Рада земляцтв України в Москві» та земляцьких організацій, які входять до неї, що дискредитували себе своїми антиукраїнськими діями, матеріал про ЦУК «Джерело» можна знайти і в перевиданому в 2019 році довіднику «Громадські організації українців Росії».

У громадській  роботі Мирославі Орестівні допомагають ентузіасти громадської справи, зокрема: Антоніна Макаревич, Лідія Бєлова, Наталія Просєкіна, Катерина Собканюк, Едуард Черняк та інші.

Антоніна Олександрівна Макаревич (Ясько), член української громади, перший заступник голови Центру і постійний учасник усіх заходів колективу ЦУК «Джерело». Народилася 21 січня 1961 року у місті Жданові (Маріуполь) Донецької області. Виховання отримала в селі Довжик Зіньківського району Полтавської області, де вчителював її дід. У 1984 році закінчила біолого- ґрунтознавчий факультет Томського державного університету (ТДУ). 10 років працювала у Науково-дослідчому інституті біології та біофізики ТДУ.

З часу заснування Центру була співголовою і першою вчителькою української мови, фольклору та літератури на сибірській землі. З 1994 року працює у слов’янському відділенні Заозерної школи міста Томська. Не маючи в перші роки роботи та ніяких методичних матеріалів, вона самостійно склала програми викладання україністики у російській школі та почала за ними працювати. З 2008 року стала координатором Етнокультурного центру освіти при школі, де викладала українську мову, літературу, країнознавство, талановито проводила культурно-просвітницькі заходи для молоді, учнівства та вчителів шкіл міста Томська.

Лідія Семенівна Бєлова, член української громади. Народилася 7 квітня 1947 року у селі Кирилівка Ружинського району Житомирської області. Закінчила фармацевтичний факультет Томського медичного інституту. Кандидат біологічних наук, доцент кафедри фармацевтичної технології та біотехнології.

У Центрі української культури «Джерело» з 1994 року. Керівник ансамблю «Джерело», талановита виконавець народних українських пісень, активний член правління ЦУК «Джерело», чудовий педагог і фахівець. Користується великою пошаною серед співпрацівників, а земляки-українці пишаються нею.

Наталія Михайлівна Просєкіна, член правління української громади. Народилася 7 серпня 1962 року в Бобровицькому районі на Чернігівщині, далі проживала на Київщині. У 1985 році закінчила лікувальний факультет Томського медичного інституту. Кандидат медичних наук, лікар ультразвукової діагностики, асистент кафедри променевої діагностики і променевої терапії. У ЦУК «Джерело» з 1990 року. Талановитий лікар і одна з найактивніших учасників концертів і свят. Завжди привітна та весела, готова будь-якої миті прийти на допомогу, активно презентує українське товариство на офіційних зустрічах і нарадах з історичних та соціальних питань. Як сонечко – і світить, і гріє. Здоров’я і щасливої долі зичать їй земляки з української громади.

Катерина Мефодіївна Собканюк, член української громади. Народилась 20 грудня 1952 року у селі Ластовці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. У 1978 році закінчила економічний факультет Томського державного університету. 33 роки працює у колективі товариства «Кар’єроуправління», останні роки – генеральний директор ТОВ «ДК «Кар’єроуправління». З 1997 року обиралася депутатом Державної Думи Томської області. За плідну діяльність Катерина Собканюк була нагороджена знаком «Почесний будівельник Росії» (09.12.1998 р.), Почесними грамотами губернатора області (1998 р.), департаменту будівництва і ЖКХ Адміністрації Томської області (2001 р.), ювілейною медаллю «400 років місту Томську» (18.05.2004 р.), знаком «За заслуги перед Томською областю» (05.09.2004 р.) та іншими.

У ЦУК «Джерело» прийшла в 1997 році. Активний учасник ділових справ Центру, популяризатор української культури. Катерина Собканюк неодноразово допомагала ЦУК «Джерело» вирішувати фінансування творчих проектів у складних умовах часу, брала активну участь в організації ювілейних дат Центру.

Черняк Едуард Ісаакович,  історик, музеолог, професор, завідувач кафедри музеології, культурної і природної спадщини Інституту мистецтв і культури Томського державного університету. Заслужений працівник вищої школи РФ (2003), активно допомагає Центру. Народився 5 липня 1941 року в Чернігові. Батько, Ісаак Маркович (1906-1941), із службовців, працював пекарем, у червні 1941 року був призваний в Червону Армію, загинув на фронті. Мати Фаїна Яківна (дівоче Олеярш, 1908-1982), із сім’ї швеця, працювала вчителькою. Разом з дітьми на початку радянсько-німецької війни була евакуйована на Урал в поселення Татищево (тоді Чкаловська область). Після повернення в Чернігів наприкінці 1943 року працювала продавцем.

Едуард Черняк після закінчення Чернігівської середньої школи № 8 в 1958 році працював різноробочим, був учнем токаря, потім токарем. У 1961 році вступив на хореографічне відділення Київського культосвітнього училища.

У 1962 році був призваний на військову службу в Радянську Армію. Служив в інженерних військах в селищі Ітатка під Томськом.

У 1965 році вступив на історико-філологічний факультет Томського державного університету. Займався науково-дослідною роботою на кафедрі історії СРСР радянського періоду. Закінчив університет у 1971 році за спеціальністю «історія» з кваліфікацією «історик, учитель історії та суспільствознавства».

З 15 серпня 1971 року розпочав роботу в Томському державному університеті молодшим науковим співробітником. З 1974 року він старший науковий співробітник, а потім асистент, доцент на історичному факультеті університету. З 17 вересня 1999 по 2005 рік  – директор Томського обласного краєзнавчого музею. З квітня 2001 року – адміністративний директор Міжрегіонального інституту суспільних наук (МІСН) ТДУ. З 1 вересня 2002 року – по теперішній час професор, завідувач створеної за його ініціативою кафедрою музеології (нині – кафедра музеології, культурної і природної спадщини) Інституту мистецтв і культури ТГУ. З 2011  по 2018 рік – директор Інституту мистецтва і культури Томського державного університету. За сумісництвом директор науково-освітнього центру «Музей і культурну спадщину». Кандидатську дисертацію захистив у 1978, докторську – в 2001 році.

Нагороди: медалі «Ветеран праці» (1988), «За заслуги перед Томcьким державним університетом» (1998), «400 років місту Томськ» (2004); нагрудний знак «Відмінник вищої школи СРСР» (1988); відзнака «За заслуги в сфері освіти» (2015).

З чималої кількості вихідців з Чернігівщини (близько 30 – прим. автора), що мешкають у Томську, за даними ЦУК «Джерело», тільки двоє, Наталія Просєкіна та Едуард Черняк, беруть активну участь у роботі Центру.

Разом з тим, робота деяких чернігівських томичів обмежується фотосесіями на окремих заходах Центру та фотокопіюваннями номерів газети «Джерело», що містять інформацію про роботу, яка проводиться Центром. Поточного ж року їх у Центрі і  зовсім не бачили.

Однак, незважаючи на всі прикрощі, що пов’язані з відношенням більшості чернігівських томичів до українців-вихідців із західних областей України, до участі в роботі Центру, було б добре якби до активу цього провідного національно – культурного центру в Томській області долучилося більше вихідців з Чернігівщини, в тому числі й тих, котрі інколи  заходять до Центру, щоб зробити фотосесію та фотокопіювання номерів газети «Джерело», а потім приписати собі чужі заслуги. Адже серед української громади в Томську залишилися тільки добрі спогади про Павла Олексійовича Мисника – першого голову Ради Товариства «Чернігівське земляцтво» в місті Києві та генерального  консула України в Тюмені в 1999-2004 роках.

Олексій ОРЄХОВИЧ

Опубліковано у Новини земляцьких об'єднань за кордоном | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

4 коментарі до Було б добре якби …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.