Чернігівчани в Київському університеті імені Тараса Шевченка

Тисячі чернігівчан і їхніх нащадків пов’язали своє життя з Києвом – столицею незалежної української Держави, одним із найбільших і найстаріших міст Європи. Особлива тяга українців, як і чернігівчан, до міста Києва пов’язана з тим, що саме в ньому як у недавньому минулому, так і тепер зосереджено, в даному випадку, найбільші в Україні науково-освітні центри. Провідне місце серед яких посідає Київський національний університет імені Тараса Шевченка (КНУТШ).

Уже в перші роки (1842–1843) заснування Університету Святого Володимира з Чернігівської губернії навчалися 37 студентів, що складало 12% від загальної кількості його студентів. У наступні роки, зокрема у 1851–1852 pp. – 86, 1855–1856 pp. – 77, 1858–1859 pp. – 79, тобто кількість студентів із Чернігівської губернії постійно збільшувалася.

У 2018 році у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка навчалося 2122 студенти, народжених на Чернігово-Сіверській землі.

Лише після Другої світової війни у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка з Чернігівщини працювали чи працюють: Герой Радянського Союзу – 1, академіки різних академій – 22, члени-кореспонденти різних академій, товариств – 16, доктори наук – 101, кандидати наук – 139, із них професорів – 95, доцентів – 113, звання заслуженого працівника чи діяча України мають – 37 вихідців із Чернігово-Сіверського краю.

Цікава картина вимальовується й на базі статистичних даних щодо кількості земляків і з якого району, що працювали чи працюють в університеті (подаємо за абеткою): Бахмацький – 16, Бобровицький – 16, Борзнянський  – 11, Варвинський – 4, Городнянський – 13, Ічнянський – 11, Козелецький – 26, Коропський – 5, Корюківський – 3, Куликівський – 7, Менський – 4, Ніжинський – 26, Новгород-Сіверський – 8, Носівський – 13, Прилуцький – 21, Ріпкинський– 14, Семенівський – 3, Сновський – 3, Сосницький – 4, Срібнянський – 6, Талалаївський – 7, Чернігівський – 30.

Даний довідник є виданням-подарунком до 185-річчя Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Воно відкриває новий напрямок у біографістиці та може стати поштовхом до вивчення біографій не лише в інших вишах України, а й, зокрема, підготовки і видання енциклопедії «Чернігівщина», про проект якої неодноразово порушувалося Радою ГО «Товариство «Чернігівське земляцтво», про що повідомлялося в газеті «Отчий поріг» та на сайті земляцтва.

У довіднику «Чернігівчани у Київському університеті» представлені не лише співробітники з Чернігово-Сіверського краю, які мають вчене звання та ступінь, але й так званий допоміжний персонал, який у навчальному процесі відіграє важливу роль. Позитивним також є і те, що автори-упорядники зосередили свою увагу на одному регіоні з тим, щоб показати, що його інтелектуальний потенціал усе ж ефективніше може реалізуватися у великому науково-освітньому центрі, яким є Київський національний університет імені Тараса Шевченка (КНУТШ).

Матеріали, вміщені в довіднику, не залишать байдужими не лише фахівців українознавців, краєзнавців, але і всіх, хто цікавиться науково-освітнім і культурним процесами, що відбуваються в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка з часу його заснування.

Видання дає підстави активним дослідникам своїх Малих Батьківщин, країв – укладати кожному свій довідник про вихідців із областей, які стосуються не лише Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а й інших провідних вишів та установ України.

Охочим придбати книгу (видану коштом авторів) – прохання звертатися до Центру українознавства філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка, тел. 044 239 34 96 до Миколи Івановича Обушного.

Микола ОБУШНИЙ,

Іван ЗАБІЯКА

Опубліковано у Анонси, оголошення | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

2 коментарі до Чернігівчани в Київському університеті імені Тараса Шевченка

  1. Анатолій Пінчук коментує:

    Гарну справу зробили чернігівчани в Київському університеті імені Тараса Шевченка, згадавши всіх земляків – співробітників університету. Я розумію, яка це була непроста справа.
    От тільки дещо «ріже слух». Лише в даній публікації 4 (чотири) рази згадали термін «Чернігово-Сіверська земля (край). Проте: «Чернігово-Сіверська земля — територіальне утворення, об’єднання земель доби Київської Русі на території сучасних Чернігівської області, Сумської області України, Гомельської та Могильовської областей Білорусі, Брянської, Курської, Орловської, Тульської, Калузької, частково Московської та Рязанської областей РФ.» Читайте тут: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=chernigivska_zemlja
    Зате до Чернігово-Сіверських земель зовсім не входили Козелецький, Бобровицький, Носівський, Ічнянський, Прилуцький, Срібнянський, Талалаївський, Варвинський райони теперішньої Чернігівської області. Читайте тут: https://uk.wikipedia.org/wiki/Сіверська_земля
    Цікава картина вимальовується: з загальної кількості земляків, що працювали чи працюють в університеті (251), 104 вихідці з вищезгаданих районів.
    Але ж більшість – «сіверяни»! То так скоро і область можна перейменувати?

    • Іван Забіяка коментує:

      Хороший і правильний коментар.
      Упорядники намагалися брати до уваги хронологічний період, починаючи від заснування університету і по сьогодні. А в різні періоди була різною територіально і Чернігівщина.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.