День, багатий на пам’ятні події

4 листопада у Борзні відбулися урочистості з нагоди 20-річчя офіційного відкриття художньо-меморіального музею «Садиба народного художника України Олександра Саєнка», що став культурним центром міста та Борзнянського району. 

Саме святкування проходило в районному Будинку культури, де зібралося багато гостей – шанувальників творчості великого майстра. Серед них донька Ніна Олександрівна Саєнко, внучка Олеся Майданець-Саєнко – гідні продовжувачі справи своєї родини, представницька група столичного Чернігівського земляцтва, представники з Полтавщини (смт Опішні), керманичі району, працівники районних культурно-освітніх закладів, митці рідного краю (серед них, Ніна Василенко і Ольга Анцибор), старше та підростаюче покоління Борзнянщини. Багато було сказано гарних слів, вітань, лунали пісні. А ще Ніна Олександрівна презентувала свою нову книгу.

dscn4371_660x439  dscn4388_660x523

dscn4393_660x495

dscn4399_660x495

dscn4403_660x495

dscn4407_660x495

Поетка Ніна Василенко присвятила своєму землякові вірш «Олександру Саєнку» (збірка «На крилах часу»).

dscn4380_660x567

Стежки-дороги в хату на околиці,

Що виткана із сонцедайних барв.

Мотрона-мати – велич Богородиці

В красі синівських райдужних заграв.

То її син із світом розмовляє,

Здолав бар’єри  тиші й німоти,

Вразливим словом пензля промовляє,

Щоби життям із жита прорости.

Він бачить світ, Саєнко його чує,

У нього досить неба і землі.

У стеблах золотих життя віншує, –

Святковий день в українському селі.

Він із Борзни. А хтось спита: «А де це?»

Так сонячно,  –  там осінь, як весна,

Грайливих блискавиць повне відерце?

Та це ж фантазія Саєнкова ясна.

А він іде по вижатому полю,

Веде він свою долю по стерні,

Збирає зерна сонячні і голі

Вони зростуть красою в новім дні.

Козак Мамай співає свою думу,

Семен Палій на золотім коні,

Іван Сірко – із мрій вони й задуми

Постали з зерен, зрощених в Борзні.

Яка краса у всьому, понад всім,

Вона жива, живе в його шедеврах.

Він всім довів – чудес світу не сім,

Бо стільки дива в золотистих стеблах.

Не хоче знати серце його втоми,

Він весь із щедрості, щедрот своїх дарів.

Панно величі – сонячні огроми

І сонцесхід борзнянських трударів.

Спасибі Вам, великий чародію,

За прагнення до сонця дорости,

Де всі земні простори золотіють,

Спасибі Вам за сонячні світи.

Після гарно проведеного часу на Борзнянщині, ми з моєю наставницею Ніною Василенко вирушили на Сосниччину, де в районній бібліотеці для дорослих на нас чекав ще один приємний сюрприз цього незвичайного дня. Сюди на чергове засідання прийшли члени літературно-мистецького об’єднання «Убідь». Доречно буде сказати, що декілька років тому активним його членом стала і Ніна Тимофіївна. Та якось так виходило, що не на всі засідання вона мала змогу приїхати. Тому цього разу видалась дійсно радісна зустріч.

dscn4411_660x495

Та на цьому приємні сюрпризи не закінчилися. Ніби сонячний лагідний промінчик, порадувала всіх своєю присутністю молода творча натура Олеся Ревенко (уродженка села Фаївка Новгрод-Сіверского району, а нині жителька села Матвіївка Сосницького районуну). Вона розповіла про недавню свою подорож в Карпати, прочитала власні вірші на різну тематику, які захопили присутніх. Ми вперше з нею зустрічалась років з вісім тому, коли  на засідання «Убіді» привозила юне створіння з села Велике Устя – Настю Халімоненко, на той час ученицю 8 класу Великоустівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Дівчинка з творчої родини, де писали вірші її дідусь та батько. Свої ж твори вона виконувала під гітару. Цю зустріч організували Анатолій Тромбач та Ольга Ярмуш. Тоді послухати Настю прийшли мало не всі члени об’єднання, а серед них була і Олеся.

А цього разу Віра та Микола Ковальчуки, Ніна Пода, Володимир Чернявський, Петро Макаренко говорили про творчість своїх улюблених поетів. Мова йшла і про Тараса Шевченка, Лесю Українку, Павла Глазового, Миколи Ковальчука та багатьох інших. А ще прослухали твори сучасних авторів про те, чим живе наша Україна зараз, серед них – Віталія Іващенка. Звичайно, не можна серед маси творчих особистостей вибрати когось одного. Тому що творчість багатьох близька кожному чимось своїм. На завершення Ніна Василенко висловила побажання у поетичній формі.

dscn4412_660x880

Ніна Тимофіївна завжди цікавиться життям нашого Сосниці. Тому не дивно, що вона захотіла побачити Алею видатних діячів Сосниччини. Серед багатьох знайомих імен Ніна Василенко зупинилася біля пам’ятної дошки Борису Іваненку. Тут вона мені розповіла, що Бориса Васильовича знала особисто не тільки як українського архівіста, історика, журналіста, державного і громадського діяча, заслуженого працівника культури України, а й ще він належить до її улюблених поетів.

dscn4408_660x495

Оскільки саме 4 листопада день народження одного з найстарших митців рідного краю – Григорія Миколайовича Іваницького, що жив і працював у селі Долинське, ми ще й побували на його могилі та поклали живі квіти разом з його правнуком Максимом Іваницьким – учнем 11-го класу Великоустівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, дослідником життєвого та творчого шляху свого прадідуся.

Ось так і пройшов цей, багатий на приємні події, день.

Валентина МОВЧАН

Опубліковано у На Чернігівщині | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

1 коментар до День, багатий на пам’ятні події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.