Горнусь до тебе, рідний краю

Яке це щастя знову, як у далекій  юності, повернутися на рідну землю, до батьківського порогу,  до хати, де нині так рясно зацвіли вишні та яблуні, що манять до себе, як заціловані дівчата.

На жаль, що впливом глобалізації та суспільних негараздів зменшується сила спорідненості з рідним краєм, слабне так званий Дух землі, що передається по роду через дідів-прадідів до онуків і правнуків.

Та слава Богу, що у нас є небайдужі люди, справжні патріоти Сіверського краю, які допомагають зберегти отой Дух рідної землі, нашу єдність та згуртованість, щоб завжди у серці зберігати, як писав наш земляк Павло Тичина «чуття єдиної родини».

Я щиро вдячний керівнику Прилуцького відділення товариства Чернігівського земляцтва Павлу Олександровичу Кривоносу, до речі, він недавно відсвяткував свій 60-річний ювілей, який подарував землякам світлу радість побувати у рідних краях, поспілкуватися з близькими людьми, віддати шані пам’яті загиблим у роки Другої світової війни, героям-Чорнобильцям та воїнам інтернаціоналістам. Саме з нагоди Дня Перемоги та 30-річчя Чорнобильської катастрофи і була приурочена ця поїздка на рідну Чернігівщину.

Коли їхали Прилуцьким краєм під мелодію церковних дзвонів, коли парафіяни готувалися святкувати Вербну неділю, всі відчували, що тут витає отой святий і незабутній дух українства, де злилися воєдино видатні українські пам’ятники та розкішна природа, викликаючи високу гордість, що ми народилися на Сіверській землі, яку наші предки прославили на віки.

Тож перша зупинка була у селі Сокиринці біля пам’ятника славетного кобзаря Остапа Вересая.

DSC_1531

Саме тут і народилися оці поетичні рядки, навіяні місцевим колоритом:

Ой, Остапе Вересаю,

Твої пісні ми співаєм.

Щоб понести по Вкраїні,

Розігнати хмари-тіні.

Ой, Остапе Вересаю,

Земляків давай згадаєм,

Вони роблять добрі справи

Для людей і для держави.

Про добрі справи наших славетних земляків і йшлося у садибі Галаганів, де нині розташований музей Остапа Вересая та сільськогосподарський ліцей. Керівники Срібнянського району Ніна Григорівна Бондаренко і Олена Василівна Панченко розповіли гостям із Києва про трудові досягнення та кращих людей села, поділилися планами на майбутнє.

Потім відбулося урочисте покладання квітів до пам’ятника Остапа Вересая.

Надзвичайно зворушливими були зустрічі на Талалаївській землі. І в цьому немала заслуга голови районної ради, щедрого на людське тепло і добре слово Юрія Володимировича Дзюбана.

Після цікавої інформації про історію та кращих людей Талалаївського краю, Юрій Дзюбан запропонував оглянути експозиції краєзнавчого музею та виставку художніх робіт юних художників, а також відвідати церкву святої великомучениці Варвари, збудованої руками парафіян, і зустрітися з юними талантами районної школи мистецтв, які підготували для гостей цікавий концерт.

Керівник нашої делегації Микола Павлович Гордієнко, заступник голови Прилуцького відділення земляцтва, в свою чергу, розповів талалаївцям про добрі справи Чернігівського земляцтва в місті Києві, що недавно відсвяткувало свій 20-річний ювілей. Особливо господарів і жителів району зацікавила  інформація про створення Прилуцьким відділенням благодійних фондів, які активно допомагають ветеранам війни та праці. Особливо вдячні їм поранені бійці АТО, що захищають нас на сході  України. До речі, саму діяльну участь у цій благородній справі беруть голова Прилуцького відділення Павло Кривонос та його заступник Микола Гордієнко.

Ой, Остапе Вересаю,

Сердечна вдячність Миколаю,

Що зібрав нас так раненько

Отакий він Гордієнко,

З Кривоносом давно дружить,

І земляцтву вірно служить.

Ой, Остапе Вересаю,

Разом з ними воскресаєм.

Дай же, Боже, не згубити,

Україну вік любити,

Щоб збулися наші мрії,

З любові, віри і надії!

За Україну, за рідну землю, за наш народ помолилися гості з Києва у церкві святої великомучениці Варвари, потім поклали букети квитів до пам’ятників героїв-земляків. Та найцікавіша була зустріч з талановитими дітками  Талалаївської школи мистецтв, якою керує невтомна Ольга Самозвон.

Чудова музика, дзвінки голоси, народні пісні та щирі посмішки дітей подарували гостям із Києва незабутнє свято. Спілкуючись з юними талантами земляки ніби помолоділи самі. Вони всім своїм серцем відчули отой Дух рідної землі, який допомагає нам у цей непростий час, коли на сході України лунають вибухи та гинуть люди, коли політики не можуть поділити владу, коли процвітає корупція та зубожіння людей…

Саме про це, про долю України, про те, як покращити життя трударів села, і говорили за дружнім столом гості з Києва та представники Талалаївської громадської спільноти в урочищі «Зубове» Рябухівської сільської ради.

І це добре, що живий зв’язок між столичними чернігівцями та найдальшими куточками області не перериваються ні на мить. Саме у цьому, на мій погляд, і є секрет авторитету та успіху нашого товариства в гуртуванні людей під знаменом любові до рідного краю.

Петро МЕДВІДЬ, заслужений журналіст України

Опубліковано у На Чернігівщині, У відділенях | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

1 коментар до Горнусь до тебе, рідний краю

  1. Ковтун Сергій Іванович коментує:

    Гарна та змістовна стаття, цікава інформація.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *