І неоплаканий своїми …

У п’ятницю, 27 лютого 2015 року, на території Архівно-музейного комплексу «Літературно-мистецькі Плюти» (відділ Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва (ЦДАМЛМ) України) в рамках проекту «Народжені Україною» відбулося відкриття документальної виставки «І неоплаканий своїми…», присвяченої пам’яті видатного українського письменника, кінорежисера, драматурга, поета, художника, класика світового кінематографа Олександра Петровича Довженка.

На запрошення ЦДАМЛМ України наша земляцька делегація у складі автора цих рядків і активістів Сосницького відділення – Миколи Федоровича Волощука, Михайла Івановича Давиденка та Петра Миколайовича Пархоменка заздалегідь, до відкриття виставки, прибула до невеликого, придніпровського села Плюти, що сьогодні входить в адміністративні межі міста Українка Обухівського району Київщини, яке здавна вибране багатьма відомими діячами літератури, науки та мистецтв.

Біля в’їздних воріт архівно-музейного комплексу нас зустрів завідувач відділу «Літературно-мистецькі Плюти» Сергій Руденко.

88415

Після привітань і знайомства Сергій Борисович коротко розповів нам наступне: «Саме тут у Плютах, за порадою свого друга Андрія Малишка, у 1954 році побудував собі дачу, письменник і драматург Олександр Корнійчук. На 15 сотках землі, за допомогою іншого друга – архітектора Володимира Заболотного, було зведено двоповерховий будинок з великою сонячною верандою та кількома кімнатами, де зараз знаходиться меморіальний музей драматурга.

У 1972 році, після смерті Олександра Корнійчука, його спадщина була розподілена між дружиною, сестрою та музеєм, який почав функціонувати в 1975 році. В тому ж році, було придбано три сусідні будинки.

На сьогодні «Літературно-мистецькі Плюти» є відділом Центрального державного архіву – музею літератури і мистецтва України, в якому відображена та панує атмосфера 50 років. Де в той час село Плюти було улюбленим місцем відпочинку та творчості багатьох відомих діячів літератури, мистецтва та науки. Тут працювали письменники Юрій Смолич, Костянтин Паустовський, Олександр Левада, Павло Загребельний, Натан Рибак, Андрій Малишко. На дачі Олександра Корнійчука частими гостями були композитори Григорій та Платон Майбороди, художники Михайло Дерегус, Василь Касіян та багато інших визначних діячів культури.

З часу заснування музею у будинку, де проживав Олександр  Корнійчук та будинку № 2 створено постійно діючу експозицію «Народженні Україною», яка розповідає про життя відомих діячів української культури другої половини ХХ століття.

У будинках №1,2 постійно організовуються виставки про творчий і життєвий шлях українських діячів культури та мистецтва.

Природа села Плюти надихала багатьох творчих особистостей. У різні часи гостями села були Андрій Малишко, Павло Загребельний, Микола Дубов, Максим Рильський, Олександр Дяченко, Костянтин Паустовський. У селі жив Михайло Чабанівський. Тут є велика галявина зі сценою, де проходить кожного року з нагоди Міжнародного дня музеїв літературно-мистецьке свято «Весна в Плютах».

І ось будинок № 2, у якому створено постійно діючу експозицію «Народженні Україною».

В експозиціях виставки, що буде тривати до 1 вересня 2015 року, представлені документи з провідних державних архівних установ України: Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного архіву громадських об’єднань України, Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Гордія Пшеничного, Державного архіву міста Києва, Державного архіву Чернігівської області, Галузевого державного архіву Служби безпеки України.

88417

Архівні документи знайомлять шанувальників творчості Олександра Довженка з його родинним колом, роками дитинства, навчання, творчим шляхом, відображеним у рукописах, світлинах з кінофільмів «Сумка дипкур’єра», «Звенигора», «Арсенал», «Щорс», «Земля», «Аероград» та інших. На виставці широко представлені матеріали обвинувачення Олександра Петровича в «українському націоналізмі» за повість «Україна в огні». Це, зокрема, протоколи допитів, рапорти, агентурні донесення співробітників НКВС СРСР тощо. Загалом презентовано понад 200 унікальних архівних документів.

Виставку відкрила Тамара Малярчук – заступник директора ЦДАМЛМ України.

88420

У своєму вступному слові Тамара Миколаївна коротко розповіла про можливості ЦДАМЛМ України, який має меморіальний кабінет Олександра Довженка і 260 архівних документів про нього на зберіганні, а також повідомила головну мету виставки – залучення шкільної та студентської молоді для ознайомлення з багатогранністю творчості Великого українця.

З привітальними словами до присутніх звернулися: Лариса Іванівна Брюховська – кінознавець, заслужений працівник культури України, головний редактор журналу «Кіно-Театр», керівник центру кінематографічних студій Національного університету «Києво-Могилянська академія»; Неоніла Анатоліївна Боримська – провідний науковий співробітник відділу ЦДАМЛМ України «Літературно-мистецькі Плюти»; Олексій Федорович Орєхович – заступник голови Товариства «Чернігівське земляцтво» в місті Києві, голова Сосницького відділення земляцтва, член НСЖУ; Оксана Олександрівна Кирилюк – заступник Українського міського голови; Світлана Володимирівна Рогозіна– завідувач музеєм Обухівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 імені Андрія Малишка.

88422

У своєму виступі Лариса Брюховська розповіла про журнал «Кіно-Театр», який виходить шість разів на рік, а також про видання 25-ти книжок, серед яких дві присвячені Олександру Довженку. У своєму виступі вона зупинилася на основних біографічних відомостях про Великого українця, геній якого переслідував тоталітарний режим. Вона наголосила на те, що «Олександр Довженко для України зробив дуже багато. Він уболівав за Київ, за кожне село, за культуру та не стримував своїх емоцій і думок, коли мова йшла про долю рідної України. Особливо це відчувається в кіноповісті «Україна в огні».

Олександр Довженко мав такий дар, який дозволяв йому спілкуватися з правителями. Він розумів, що звичайне кіно, як і життя, проходить, а тому робив кінокартини особливими, щоб вони довше жили. Був людиною масштабного мислення.»

Лариса Іванівна з впевненістю заявила про те, що «Вона не знає ще такого кінорежисера, як Олександр Довженко. Це людина планетарного мислення. Перший його звуковий фільм «Іван» вперше висвітлює втручання людини в природу при спорудженні ГЕС у Запоріжжі. Опинившись у тогочасній ситуації, Олександр Петрович змушений був іти в руслі комуністичної ідеології, але він підіймався над нею. Особливістю його творів є те, що він показував явне разом з уявним. Дитяча уява малого Сашка допомагала Олександру Довженку творити нове мистецтво. Він був Людиною та Громадянином з великої букви і хотів зробити світ кращим.»

Неоніла Боримська, як ведуча заходу, зупинилася на важливості виховання шкільної молоді, в тому числі й  її представників, які присутні на відкритті виставки.

112520

Олексій Орєхович, як представник Чернігівського земляцтва та найближчого земляка Великого українця зі світовим іменем, перш за все подякував організаторам виставки за запрошення на її відкриття, а також усім присутнім на заході за велику повагу до геніальної постаті нашого земляка. Він звернув увагу на вдалу назву виставки та висловив своє побажання, що в подальшому її можна називати «І неоплаканий своїми…, і невшанований своїми, як того він заслужив».

З великим задоволенням Олексій Орєхович представив прихильникам творчості Олександра Петровича своїх земляків-побратимів – заслуженого будівельника України Миколу Волощука, заслуженого працівника промисловості України, почесного громадянина міста Києва Петра Пархоменка, генерального директора ПрАТ «Київоблагротехпостач» Михайла Давиденка, які послідовно допомагають йому в усіх питаннях громадської роботи.

88418

У виступі представника земляцтва присутні почули бажану інформацію про те, якими питаннями опікується найбільша громадська організація столиці узагалі та, зокрема, що вона зробила в плані належного вшанування пам’яті Олександра Довженка, як того він, зокрема, заслужив своєю кіноповістю «Україна в огні», поява якої вплинула на звертання процесу тотального нищення населених пунктів України та її мешканців у роки війни 1941-1945 років, а також автобіографічною повістю «Зачарована Десна», якою на багато років прославлена Чернігівщина. Не обійшли стороною й виконання указів двох попередніх президентів України про вшанування пам’яті та відзначення 120-річчя від дня народження Олександра Петровича. З цього приводу, наприклад, зупинилися на долях встановлення пам’ятників у Києві та Чернігові, спорудження нового музейного комплексу Сосницького літературно-меморіального музею Олександра Довженка і т. ін.

З присутніх на відкритті виставки, особливо допитливими були старшокласники Української ЗОШ І-ІІІ ступенів, котрих, навіть, турбує питання про долю виконання найсильнішого бажання Олександра Довженка–після смерті бути похованим на Україні.

Насамкінець Олексій Орєхович звернувся з проханням до присутніх науковців, мистецтвознавців, педагогів, щоб вони у своїх публікаціях більше показували правди про Олександра Довженка, з посиланням на вже розсекречені документи з архівів, а не керувалися чутками та плітками, як це часто роблять деякі засоби масової інформації з метою перекручування правди про фактичні заслуги Олександра Петровича перед Україною та її громадянами.

88477

Оксана Кирилюк зупинилась на головній меті виставки, а також від імені міського голови Павла Генріховича Козирєва подякувала її організаторам за те, що на території Української міської громади відбувається такий захід, назвала відділ «Літературно-мистецькі Плюти» своєрідним міністерством культури міста та побажала, щоб і в подальшому відбувалися подібні заходи, які сприяють духовному збагаченню людей і особливо школярів.

88480

Світлана Рогозіна в своєму виступі нагадала про дружбу Андрія Малишка і Олександра Довженка. Особливо вона зупинилася на присутності Олександра Довженка в поезіях Андрія Малишка.

Світлана Володимирівна переконала присутніх в тому, що «Цикл «Україно моя» – один з найсильніших у творчому доробку поета. Він весь пройнятий болем та любов’ю до рідного краю, як і «Україна в огні» чи «Зачарована Десна» Олександра Довженка. Широкі епічні картини минулого й сучасного, пророчі видіння майбутнього переплітаються в циклі з особистими спогадами й переживаннями поета. Для добірки віршів характерна романтична піднесеність та реалістична виразність, гнівне викриття ворогів та ніжний ліризм у змалюванні близьких поетові людей. Це поєднання і порить вражаючу силу Малишкового вірша:

Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі,

Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла.

Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,

Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла.

Великий вплив Олександр Довженко мав на формування образу Андрія Малишка – людини рідкісного душевного багатства, полум’яного патріота, поета-трибуна, громадського діяча, вічно молодого душею, чесного й принципового, закоханого в свою Україну:

Україно моя, мені в світі нічого не треба,

Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти.»

Завершуючи своє поетичне звернення, Світлана Рогозіна побажала: «Довженка треба вознести хоча б у пам’яті. Адже не відомо – чи народиться на Україні ще така людина–справжній українець, Українець з великої букви!»

88481

Олексій ОРЄХОВИЧ, заступник голови Чернігівського земляцтва

Фото автора

Опубліковано у Видатні земляки, Вшанування пам'яті | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

3 коментарі до І неоплаканий своїми …

  1. Олександр Деко коментує:

    Щиро радію та вітаю Вас усіх із досягненням у справі розкриття заслуг і пам’яті одного з найвидатніших світових діячів кіно – нашого земляка Олександра Петровича Довженка. Я бачив і торкався колиски, над якою мати Сашка співала йому колискових, а у 60-х роках минулого століття брав участь у заходах, які проводила Юлія Солнцева пам’яті Довженка, був дружнім радником по фотоальбому, присвяченому Довженку, виданому моїм другом, незабутнім Сергієм Плачиндою. Наш земляк, талановитий Олександр Довженко, поставив Чернігівщину в один ряд з найвидатнішими регіонами світу, що дали людям видатних митців і видатне мистецтво, яке дане людям Богом на віки. Наш уклін Довженкові має бути щирим і вічним. Треба вводити уроки мистецтва у школах України з перших класів й викладати завжди, тоді політики будуть розуміти, що без мистецтва немає економіки, без мистецтва не буває ні народу, ні держави! Слава Україні!

  2. Цілком погоджуюся з думкою Олексія Ореховича про те, що наш земляк – геній людства досі належним чином в Україні не пошанований. І ми, на жаль, досі залишаємося тим народом, що “не знає своєї історії” (слова Олександра Довженка). І додаємо до його слів – не шанує належним чином своїх провідників. З Олександром Довженком ще й те, що він по війні жив у вигнанні та до кінця днів мріяв про житло у Києві. Над ним збиткувалися – дурили, але нічого не робили. Та й по смерті досі не виконано його заповіт – не перепоховано в Україні.
    Він, як і Тарас Шевченко, народився в простій селянській хаті під солом’яною стріхою. Коли я на початку 70-х років минулого століття вперше ступив на подвір’я Сосницького музею, я був приголомшений, побачивши його портрет під солом’яною стріхою. Відтоді Олександр Петрович ніколи не полишав моєї уваги. Були й вірші. Один з них, “О.П.Довженко у Сосниці”, я подаю нижче:
    “Благословенна будь,
    моя незаймана дівице Десно…
    Знов серце запрагло в обійми твої.
    І хмара на сході – як брила.
    І сонце, торкнувшись об вістря її,
    поранило промені-крила.
    Так день розпочався.
    Принишкла трава,
    вчарована гомоном лісу.
    Я довго твій берег німий цілував:
    розчулено, гаряче, слізно.
    А сонце вдарялось об хмар валуни
    і падало сріблом на плесо.
    Твій плин безкінечний мене полонив,
    душa моя сонячно скресла.
    …І стояв чоловік з побілілим волоссям,
    та крутий і незламний – як мур;
    і стояв чоловік, мов дитина, дорослий,
    і Десна усміхалась йому …
    01.09.74”
    Гадаю, що виставку в Плютах мав би відвідати кожний чиновник і кожний відомий українець, а також виходжу з пропозицією здійснити поїздку повним складом Ради земляцтва, як делегації від уродженців Чернігівської землі.

  3. Іван Забіяка коментує:

    Із задоволенням прочитав матеріал Олексія Федоровича, відгуки земляків.
    Щонайменше дві речі повинні бути прочитані по-новому – це “Поема про море”- фальшивий тріумф цивілізації та варварство над прадавнім укладом життя навколишніх українських сіл, які затопили цим морем, і, безперечно, “Україна в огні”. Це прочитання має вилитися в нові кінострічки.
    Також по-новому необхідно екранізувати і “Зачаровану Десну”.
    Так, Олександр Довженко не лише любив Україну, він без неї жить не міг. Про цю любов до України повинна знати вся Україна, весь світ. І кращого пропагандиста, ніж кінематограф, придумать важко.

Залишити відповідь до Іван Забіяка Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.