Людина – епоха, людина – легенда

Виплітаю своє гніздо із глею,

Стебельце до стебельця – рідний дім.

З тієї висоти вбираю світ душею

Й шукаю опертя у світі тім

Й гніздо моє у світовому русі,

Земне тяжіння тіло й дух трима.

З чимось борюся і на щось молюся,

До сонця кличе Господа сурма.

Ось так живу і житиму до скону,

Тримаюсь за небесні і земні закони.

Микола Адаменко  

20 грудня багато гостей завітало у бібліотечну вітальню на мистецьку зустріч «Талант на творчому злеті» з нагоди 85-річчя від дня народження поета, прозаїка, краєзнавця, члена Національної спілки письменників України, лауреата обласних премій імені Бориса Грінченка та Михайла Коцюбинського, кавалера ордена «За мужність» ІІІ ступеня, почесного громадянина Сосниччини Миколи Петровича Адаменка.

Життєвий і творчий шлях Миколи Петровича – шлях правди та добра, освітлений любов’ю до свого народу, до рідної мови і України.

Наш ювіляр народився 20 грудня 1931 року. З тих пір промайнуло 85-ть весен на життєвій стежині відомого земляка, які були насичені і днями радості, і днями тривог та печалі. Однак, по життєвій стежині він завжди впевнено ішов до своїх мрій та надій.

Започаткована в віках

З призначеної висоти

Тече ріка мого життя,

Куди їй вказано текти.

До свого ювілею Микола Петрович прийшов із великим творчим доробком: це збірки поезій «Повінь», «Цвіт на морозі», «Прагнення неба», «У центрі кола», «На теренах часу», «Вибране», роман-трилогія «Закон-тайга». А ще близько 180 упорядкованих книжечок поезій, прози та публіцистики. Багато рядків із його катренів стали крилатими висловами. Нова поетична збірка «Плавба», яка вийшла днями у видавництві «Десна Поліграф» (місто Житомир) вміщує в себе балади, поеми, казки, катрени про боротьбу України за волю та незалежність, Революцію Гідності, російську збройну агресію на сході України, духовне становлення і розвиток особистості. З цими виданнями можна було познайомитися на тематичних виставках, підготовлених бібліотекарями районної бібліотеки.

У зверненні до своїх шанувальників Микола Петрович підсумував прожите, досягнуте, подякував за підтримку, розповів про свій тернистий шлях у літературу та про нову збірку.

У кожного – власні душевні глибини,

У кожного – власна дорога.

Безстрашна людина – це вільна людина

І дуже близька до Бога.

Поезія Миколи Адаменка різноманітна: політична, громадянська, пейзажна та інтимна. У них автор відображає щиру любов до України, її людей і природу, гаряче вболіває за їхнє сьогодення й майбутнє. Уся його життєва мудрість, багатий і чистий духовний світ знайшли відображення у прекрасних віршах поета. Понівечена табірним ув’язненням молодість, тавро неблагонадійності на подальшому житті, біль розлук і втрат не озлобили поетову душу. Він залишився чесною, добропорядною та щирою людиною.

Є слово буденне й святкове,

Є слово небесне й земне.

Коли я не зраджу слова,

То й слово не зрадить мене.

Микола Петрович відноситься до числа тих поетів, у яких кожне слово звучить як пісня. Доторкнися до нього душею – і воно поведе тебе у дивний світ глибоких роздумів і почуттів.

І, все ж, саме поезія якнайповніше розкриває особливості поглядів поета, допомагає глибше заглянути в його думки. Поет намагається проникнути в таїну душі людини, шукаючи там багату гамму почуттів, які кристалізуються в світле й чисте, мов кришталь, поетичне слово.

Тому музичним дарунком ювіляру стала пісня «Спомин» на слова Миколи Ковальчука, яку виконала заслужений працівник культури України Ганна Кузьменко під музичний супровід Володимира Чернявського.

Де небо аж кипить від сині,

Де тиша в поцілунках барв,

Переплелось моє коріння

З корінням придеснянських трав.

До слова були запрошені: наш земляк, депутат обласної ради, головний лікар обласної дитячої лікарні Олександр Карета, який, разом з тим, привіз вітання від членів обласної спілки письменників; заступник голови районної ради Геннадій Смаглюк; селищний голова Андрій Портний; начальник відділу культури та туризму Людмила Плющ; заступник директора літературно-меморіального музею Олександра Довженка Ольга Ярмуш.

Ще учнем Микола Петрович частенько навідувався до Сосницького краєзнавчого музею, директором якого був Юрій Степанович Виноградський. Саме він і посіяв у хлоп’ячу душу зерна любові до краєзнавства. Згодом, коли Микола Адаменко готував в університеті дипломну роботу «Життєва основа творчості Олександра Довженка», інтерес до краєзнавства ще більше посилився. Тож і не дивно, що під його керівництвом і за його основним авторством видано три варіанти з історії Сосниці та її довкілля, в яких на великому фактичному матеріалі висвітлюється історичне минуле нашого краю, за що йому щиро вдячні сосничани.

А ще він є автором ґрунтовного посібника – духовного пам’ятника ученому-краєзнавцю, шанованої на Сосниччині і поза її межами людини Юрія Виноградського– «Володар казкових скарбів» (виданого за фінансової підтримки Сосницького відділення земляцтва – прим. автора).

Слова побажань висловили директор краєзнавчого музею Віталій Супрун та депутат селищної ради Андрій Ткач.

Більшу частину життя Микола Адаменко присвятив школі, учням. За час роботи здобув неабиякого авторитету серед колег-філологів. Зі словом працював не тільки у класі, але й наодинці з собою.

Професія вчителя – це нелегка праця, це вміння передавати свою любов учням, адже кожна дитина – це як непрочитана книга, ти не знаєш яка вона, доки не дочитаєш до кінця. Миколу Петровича називали вчителем від Бога. Любили його за простоту, духовну велич і любов до дітей.

Вітання та букет гарних квітів ювіляр отримав від Любові Перфільєвої, заступника директора Сосницької гімназії імені Олександра Довженка, та юних ліцеїстів, які продекламували його вірші.

У залі були присутні творчі особистості краю, автори друкованих видань, яких у 1995 році згуртував навколо себе Микола Петрович в літературно-мистецьке об’єднання «Убідь». Яке то свято без щирого слова талановитих митців. Керуючись мудрістю давнього повчання: «Найкраще сказати добрі слова про людину ще за її життя», свої поетичні та музичні вітання висловили Микола Ходот, подружжя Ковальчуків – Віра та Микола, Довганів – Тетяна та Микола, Олександр Хоменко, Володимир Чернявський, Петро Макаренко, Анатолій Семенцов та інші.

У своїй книзі «Слід на землі. Історія Борзнянщини в особах» Андрій Васильович Стрижак у алфавітному порядку назвав 230 відомих людей, котрі невтомною працею добивалися визнання й авторитету, звеличували рідну землю, прославляли її вчинками та творами, залишили по собі слід трудовими набутками, на яких варто виховувати молоде покоління. І першим, хто відкриває цей список, став наш Микола Петрович Адаменко. А це все із-за того, що «відразу після заслання він працював вантажником у Великій Дочі, на різних роботах у колгоспі, заочно навчався в Борзнянському технікумі плодоовочівництва». Нині на стенді відомих випускників у коридорі  Борзнянського сільськогосподарського технікуму розміщені світлини наших земляків: Миколи Адаменка та Олекси Десняка.

Привіт від сусідньої Борзнянщини та найкращі побажання привезла поетеса з села Високе Ніна Тимофіївна Василенко. Разом з тим вона подарувала ювіляру свою нову збірку поезій «За літами літа…». Своє вітання передала також Ольга Степанівна Анцибор, борзнянська поетеса, закохана у його творчість.

Віддаючи багато сил улюбленій справі, Микола Петрович, можливо, обділяв увагою своїх рідних – дітей та дружину, обмежуючи їх години спілкування із ними. Та вони розуміли і розуміють його і завжди підтримують у важку хвилину, були і є для нього тихою гаванню, де він може відпочити душею і забути про всі негаразди.

Ми стільки в парі прожили років,

Тому вже стали, мов сіамські близнюки.

Як же без рідних на святі?! Теплі слова про свою другу половинку були сказані дружиною Ларисою Петрівною, автором книги «Мандрівка в пережите», про свого татуся – донькою Оксаною, про свого дідуся – внучкою Даринкою, юною поетесою, про свого хресного – хрещеником Олегом Поляхом.

Мудрість для людини –

Як роси на спориші.

Мудрість дається Богом

Для гармонії душі.

Творча людина не може сидіти без діла. То ж і пише потихеньку Микола Петрович і свої спогади, і художні твори, і публіцистику, і рецензії на прочитані книги сучасників.

А ще постійно друкується на сайті «Наша Сосниця», на сайті газети «Сіверщина», на шпальтах районних, багатьох обласних і Всеукраїнських газет. Не припиняє й спілкування зі своїми однодумцями та ровесниками. Пережите не забувається. Воно просто менше болить і дає змогу повніше осмислити день сьогоднішній.

Ніби завершальним акордом свята стало привітання від директора Сосницької ЦБС Лілії Мучти.

За дорученням Олексія Орєховича авторка даної публікації  від Сосницького відділення Чернігівського земляцтва не тільки привітала ювіляра, а ще й влаштувала телефонний міст між ними.

Називали Миколу Петровича і «епохою», і «легендою»… Так, ця людина заслуговує на такі слова, бо ж пережито немало, зроблено чимало. Та все ж хочеться побажати ювіляру, щоб на його творчому полі завжди панувала свіжа весняна ярінь, колосилось жито, як символ життя та віддзвонювало багатством зрілих плодів щедра золота осінь, а у серці нехай повсякчас володарює – княгиня Любов. А ще: творчого неспокою, радості від кожного прожитого дня, гордості від здійсненого, втілення задуманого, Божого благословення у всіх добрих починаннях. Недаремно ж Олександр Карета, як лікар, відмітив, що існує вік паспортний та вік біологічний. То ж будьте, Миколо Петровичу, вічно молодим!

Валентина МОВЧАН

Фото автора

Завантаження:

Закон – тайга: pdf, fb2

Мова як суспільне явище: pdf, fb2

Планета Україна: pdf, fb2

Рятуймо себе, щоб врятувати націю: pdf, fb2

Сосницька козацька сотня: pdf, fb2

Сосницький Рувимо-спаський монастир: pdf, fb2

Українці вдома і поза домом: pdf, fb2

Опубліковано у Привітання, Ювілеї | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *