Погляд і коментарі до часу

Вчора українці відзначали День матері.

Де́нь матері –  міжнародне свято. В Україні офіційно відзначається щорічно, починаючи з 2000 року, у другу неділю травня.

Вперше встановлене офіційно Конгресом США 8 травня 1914 року. Після Першої світової війни це свято почали відзначати у ШвеціїНорвегіїДаніїНімеччиніЧехословаччині.

Слідом за США другу неділю травня оголосили святом 23 країни (в тому числі: БахрейнГонконгІндіяМалайзіяМексикаНікарагуаОб’єднані Арабські ЕміратиОманПакистанКатарСаудівська АравіяСінгапурАвстраліяУкраїна та ін.). Крім того, понад 30 країн відзначають свято в інші дні.

Серед української громади День матері вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році. Наступного року це свято відзначалося вже й у Львові. Також, 1929 року «Союз українок» зініціював впровадження цього свята на Тернопільщині. Організації «Просвіта»«Рідна школа»«Пласт», «Сокіл» та ін. організовували концерти, конференції, фестивалі по всій Східній Галичині. Відтоді, День матері відзначали дуже широко.

У 1939 році свято було заборонено радянською владою. З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, Свято матері повернулось в Україну.

За часів незалежної України свято встановлено згідно з Указом Президента України «Про День матері» від 10 травня 1999 року №489/99.

Поточного року в День матері лилося багато материнських сліз. Адже війна майже 70-річної давнини стала реальністю. Окупований Крим. В Донецькій, Луганській, Одеській та інших областях України знову проливається кров українських військовослужбовців, правоохоронців і мирних громадян. Вони гинуть від рук російських вояків-спецпризначенців та їх кримінальних поплічників, що народилися в Україні, але стали на шлях державної зради.

Досвідчені російські вояки-спецпризначенці, які пройшли Чечню, Грузію, Абхазію, як завжди, ховаються за спинами мирних жителів. Саме так у роки війни майже 70-річної давнини вчиняли карателі есесівських підрозділів.

Чернігівське земляцтво – громадська організація, яка стоїть поза політикою. Але сьогодні проти України ведеться війна за новітніми сценаріями. А тому мова йде не про політику, а про підступну війну. Ось чому “стояти поза політикою” та бути байдужим при ситуації, в якій перебуває зараз Україна – різні речі. Сьогодні байдужість – це гірше, ніж державна зрада. І вона не має ніяких виправдань.

Неабиякий вплив на те, що відбувається в країні можуть мати громадські організації (земляцькі, козацькі та інші). Адже саме вони мають великий інтелектуальний потенціал так необхідний для формування громадянського суспільства. Саме члени громадських організацій можуть давати відсіч інформаційним атакам, які щодня зазнають громадяни України, в тому числі наші земляки, з боку російських ЗМІ та агресивно налаштованих росіян. Сьогодні родичі громадян України, що мешкають у Росії вже по-ворожому відносяться до своїх рідних братів і сестер. Там, в Росії, вже дійшли до того, що в них всі кияни фашисти, а українці – бандерівці.

Щодо бандерівців – це окрема тема, адже сам Степан Бандера –  Герой України.

Стосовно фашистів треба спочатку розібратися – що таке фашизм.

Фаши́зм (італ. fascismo, від італ. Fascio – «зв’язка», «об’єднання») – різновид політичного режиму, а також радикальна авторитарна  імперіалістична ідеологія, характерними ознаками якої є сильний культ особимілітаризмтоталітаризмімперіалізм та ідея постійної війни й панування.

Як бачимо, всі ці ознаки фашизму більш властиві державі, що окупувала Крим і послала своїх вояків-спецпризначенців, диверсантів і т.п. воювати до України.

Саме тому доводиться часто давати ось таку, наприклад, відсіч інформаційним терористам з Російської Федерації:

1. Втручання Російської Федерації проявляється в тому, що вона забрала частину нашої території (Крим)  і святкує свою підлу агресію, як перемогу. Забрали тоді, коли Україні було дуже важко. Громадяни Російської Федерації зі зброєю в руках воюють на нашій території проти тих, хто любить Україну. Президент Російської Федерації та інші російські політики відкрито та публічно заявляють, що України немає, а Новоросія – територія Росії. З ким же тоді 23 роки Російська Федерація та її Президент  підписували міжнародні договори, а також, як він не визнану державу запрошував до Митного союзу? Кого тоді, зокрема, представляла Прем’єр-міністр України, якщо він вважає що Україна – це непорозуміння. Президент Російської Федерації в 2005 році в Брюсселі висловився, що немає такої країни, як Україна, а в 2009 році підписав відомий газовий договір. Коли він говорив неправду: в 2005 чи в 2009 році? Прикладів таких маса особисто для чинного Президента Російської Федерації та тих, хто історію вчить з його дуже коротких висловлювань  в День Перемоги.

2. Президент Російської Федерації на своїй щорічній прес-конференції сказав, що росіяни – народ переможець і ми  все – одно перемогли б під час Великої Вітчизняної війни. Посилаючись на дані, підготовлені Генеральним штабом Російської Федерації під загальною редакцією генерала Юрія Кривошеєва, як військовий фахівець хочу зазначити, що в період з 1941 по 1945 рік під рушницю в СРСР було мобілізовано 30,5 млн. осіб, з них українців – 9 млн. З 27 млн. загиблих (до цієї цифри схиляються більшість істориків) українців загинуло 8-10 млн.,  з яких відомі прізвища 6 млн. Основна кількість маршалів і генералів під час Великої Вітчизняної війни – це або українці, або поляки, багато, до речі, і з Кавказу. Тільки Іван Баграмян чого вартий! З чисто російських, мабуть, один Георгій Жуков. У решти є коріння з України. Цікаво – як з ними росіяни вчинять? Теж забудуть, або перепишуть заслуги на інших.

У СРСР, і зараз в Російській Федерації, часто говорять про українців, як про зрадників, приводячи в приклад тільки одну дивізію СС «Галичина», що існувала в 1943-1945 роках. Чисельність даної дивізії всього 13000 чоловік. Факт очевидний, в бойових діях вона майже не брала участі. Але в Російській Федерації пишуть про 50000, а це не можливо тому, що дивізії в Німеччині по штату були чисельністю не більше 18200 вояків, а німці народ пунктуальний. Росіян же на боці німецьких фашистів воювало близько одного мільйона. Ось список російських військових частин, так званих «російських патріотів», що служили Адольфу Гітлеру та його сателітам в 1941-1945 роках:

1 . Батальйон Муравйова.

2 . Бойовий союз російських націоналістів.

3 . Братство Руської Правди.

4 . Вища німецька школа для російських офіцерів.

5. Дивізія «Росія» (Дивізія Руссланд»).

6 . Добровольчий полк СС «Варяг».

7 . Зелена армія особливого призначення (Козачий Стан).

8. Комітет визволення народів Росії (КВНР).

9 . Лакотська республіка (У Брянській області про неї пам’ятають і зараз).

10. Народна Соціалістична партія (це тільки за назвою вона – партія, насправді це військове формування).

11. Народно – трудовий союз російських солідаристів.

12. Організація Цеппелінг.

13. Республіка Зуєва.

14. Російська Визвольна Національна Армія (Власов).

15. Російська Визвольна Армія (Власов).

16. Російська громадянська допоміжна поліція.

17. Севастопольський Російський корпус.

18. Російська загін 9-ої армії Вермахту (дуже відзначився в каральних операціях).

19. Російська Національна Трудова Партія.

20. Російська Фашистська Партія хіві.

21. Російська Допоміжна Поліція.

22. Шуцманшафт (старшому поколінню, яке пережило окупацію, пояснювати, що це таке – не потрібно).

23. 15-ий козачий кавалерійський корпус СС.

24. Перша Російська Національна бригада СС «Дружина» ( відома також, як перший російський національний загін СС ).

25. 29 -а гренадерська дивізія СС.

26. 30 -а гренадерська дивізія СС.

27. 600 -а піхотна дивізія Вермахту.

28. Шістсот сорок п’ятий батальйон РОНД – РНСД.

29. Бригада АССА (російські підрозділи Квантунської армії).

30. Гвардія Руської фашистської партії.

31. Корпус Руської монархічної партії.

32. Росіяни на службі японських і маньчжурських спецслужб.

Про кожну з них – окрема розмова. Можете перевірити.

До цього ще треба додати добровільних помічників, чисельність яких, в деяких дивізіях Вермахту доходила до 15-20%.

Зверніть увагу, як часто в самих назвах є слово національний. Думаю, це не випадково. Росіяни ніколи не замислювалися: чому і в СРСР, і в нинішній Російській Федерації так мало говорили та говорять про дії партизан на окупованій території Росії? Тільки не тому, що вона була менше за часом окупована ніж Україна чи Білорусь. Ох і цікава (але не зручна інформація для росіян спливає). Взагалі тема партизан – це таке не оране поле!  Читаючи про них починаєш багато чого розуміти, в тому числі й про те, що зараз відбувається в політиці Кремля до України.

3.Далі про факти втручання. Депутат Держдуми Російської Федерації запропонував відкрити пункти збору з відправлення добровольців для війни в Україні та підпорядкувати їх Міністерству оборони. А звідки на сході та в Криму чеченці та, що говорить Президент Чечні? А козачки – це, що за невтручання? Весь світ все бачить, а Президент Росії та його вірнопіддані твердять – втручання немає. Йосип Сталін напевно перевертається в труні тому, що так швидко і непомітно в Російській Федерації створено культ Путіна. Один приклад, в дитячій абетці на букву С не було Сталін, а в Російській Федерації, в Сибіру, в створеній патріотичній абетці для дітей на букву А – антимайдан, П –Путін, Ы– Крим (російською – Крым). Правда – причому тут Ы та Крим? Мені незрозуміло, напевно, тому, що я не вчитель і не громадянин Росії.

Коли дивишся телепередачі на телеканалах Російської Федерації, то розумієш – наскільки Йозеф Геббельс був двієчником в порівнянні з нинішніми незалежними та самими правдивими російськими ЗМІ. А росіяни вірять і нічим іншим не займаються. Тільки й того, що обговорюють, радять і думають, як “допомогти” українцям. Особливо після випитих грамів по 200-300 та ще й з ранку. Ось таких помічників нам не треба!

Яке ж буде розчарування для росіян коли дізнаються, що вони в черговий раз обдурені та мислять по-рабськи. А рабам потрібен господар. Адже з господарем не треба думати і завжди можна звинуватити в усіх бідах іншого, а не себе. Мені вже доводилось бачити таких в Україні.

Росіяни, я вас, не дивлячись ні на що, люблю та прошу: пробудіться, схаменіться, подивіться та послухайте інших (українців, грузинів, литовців, латишів, естонців, поляків, чехів, словаків, американців і т.д.)! Спробуйте хоч день не дивитися російське телебачення.

Своїм землякам, що “стоять поза політикою”, скажу – мій погляд і зроблені коментарі у відповідь російським інформаційним терористам аж ніяк не суперечать Статуту нашого земляцтва, а тим більше Конституції України, бо захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. У цьому наша сила, яку треба використовувати.

Сергій КОВТУН, полковник запасу

Опубліковано у Інше. Додати до закладок постійне посилання.

2 коментарі до Погляд і коментарі до часу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.