Наш земляк із села Долинське Сосницького району, учасник Другої світової війни, сільський фельдшер, поет, сількор Григорій Іваницький народився 4 листопада 1918 року.
Нариси, статті, замітки, вірші – такий творчий доробок Григорія Миколайовича. Протягом багатьох років він був сількором Сосницької районної газети, сторінки якої рясніли віршами самобутнього поета.
До 100-річного ювілею Григорія Іваницького за ініціативи та фінансової підтримки члена Сосницького відділення Чернігівського земляцтва Валентини Мовчан Сосницькою центральною районною бібліотекою була видана перша збірка поезій видатного земляка «Полюбив я…».
На вшанування пам’яті, земляка-митця, з нагоди його 100-річного ювілею, 15 листопада на літературну вітальню «Полюбив я…» І любимо ми…», де розмова йшла про життєвий і творчий шлях земляка, про тематику його творів та їх героїв, завітала сосницька письменниця, авторка 4-х збірок Олександра Петрівна Бушай. Жінка згадала те, що знала про Григорія Іваницького, прочитала свої вірші, створені на краєзнавчому ґрунті. А наймолодших порадувала своїми казочками.
Минає час, підростають все нові й нові покоління. Можливо, і серед них виростуть відомі письменники, вчені, лікарі… Тому свою думку висловили найменші члени шкільного колективу – представники Нової української школи. Їх урочисто було посвячено в першокласники.
Присутні мали змогу познайомитися з архівними матеріалами стосовно Григорія Іваницького, зібраними членами краєзнавчого гуртка в період з 2002 по 2018 рік. На могилу митця були покладені квіти.
На завершення заходів, присвячених рідній мові, всі присутні отримали в подарунок кольорові листівки із зображенням осені та поезією про цю пору року, яку так любив і Григорій Іваницький, отримані поштою від відомої миткині, авторки 45 книг Ольги Пилипчук, яка народилася в Мотронівці Борзнянського району, а нині проживає в місті Кременчук Полтавської області, та віршованими рядками нашого поета-ювіляра:
Життя дається тільки раз – зумій його прожити
В горінні праці, в клекоті звитяг.
Так, щоб не зів’яло пустоцвітом
І не вселяло в душу каяття.
У спільники візьми – рушійну силу,
Щоб у ході бува не занеміг,
Жар блискавиць, щоб кров кипіла в жилах,
Тоді й виходь на плетиво доріг.
Тоді не скажеш, що не мав нагоди
Комусь в біді підставити плече.
На вогнищі життя горіти для народу –
Велике щастя і не менша честь.
Валентина МОВЧАН