Проблеми дозвілля і не тільки

Газета «Отчий поріг» вже писала про молодіжну організацію «Сільський молодий рух», яку створено в Куликівському районі.

Складно та скрутно жителям сільської місцевості в нинішні часи. Особливо молоді. Роботи практично нема. «Через брак коштів на фінансування» закриваються школи, спортивні зали, будинки культури, лікарні, поштові відділення, та бібліотеки. Замість них відкриваються і якомога ширше відчиняють двері всілякі кафе, «забігайлівки» та «розливайки». Це зрозуміло, адже попит на такі заклади був і раніше, та не складалося (за винятком часів керівника Микити Хрущова, коли було відкрито багато колгоспних «чайних», які потім повільно позакривалися, через п’яні дебоші відвідувачів).

Ми не в праві дорікати щодо їх роботи нинішнім приватним власникам. Вони теж люди, які намагаються вижити. Приватні заклади, так званого, громадського харчування твердо входять у сільське життя. Адже в них можна проводити дозвілля, де в розумний спосіб: послухати новини села, району, області, почитати газету, обговорити результати футбольних баталій, поділитися враженнями від політичних подій тощо. Крім того, в кафе можна справити весілля для молодят, привітати ювіляра з днем народження чи відмітити якусь іншу дату та й, врешті, провести поминальні заходи. Це яке-не-яке але нове явище в нашому сільському житті. І нам треба ще навчитися по-європейськи проводити свій вільний час в кафе, кав’ярнях, кафетеріях і пабах. Недаремно ми й самі визначаємо себе європейцями лише територіально, а не ментально. Не потрібно кивати й на Москву, що напиватися до ручки нас навчили російські «брати». Адже у кожного не чужа, а своя голова на плечах. І якщо ця голова свиняча, то вона завжди багнюку знайде, немає де випити – купить самогонки у «доброї тітки» тощо.

Влада державна та місцева дивляться на таку ситуацію не те що нейтрально, а ще й заохочує, адже алкогольна виручка в кінцевому підсумку комусь іде в кишеню. При проведенні виборів електорат можна обдарувати не тільки гречкою, але й оковитою або грошима, які будуть спрямовані не на морозиво чи іграшки дітям, а на спиртні напої. Одним словом, в наше життя міцно всмоктався алкогольний дурман.

Молодому українському суспільству потрібно розпочинати боротьбу з цим ганебним явищем, знаходити і пропонувати інші способи буття. В такій роботі є позитивні приклади. За ініціативи члена Куликівського відділення столичного Чернігівського земляцтва, депутата Куликівської районної ради Бориса Чуяна та його однодумців у селі Смолянка була створена громадська організація «Сільський молодий рух». Одне з головних завдань – організація спортивних заходів, відволікання молоді від вживання спиртного, розумне проведення вільного часу. Багато чого вже зроблено: в селі грають дві футбольні команди, які не пасуть задніх у районі, проводяться інші спортивні змагання, заходи культурного плану тощо. Наприклад, нинішньої весни було проведено суботник, висаджено дерева біля стадіону, будинку культури, школи та сільради. Попереду багато роботи і добрих справ.

K_04072016_660x495

Але мене не покидає думка: чому на сьогодні такий рух масово не поширюється в інших селах області, країни? В кожній рай-, облдержадміністрації, в кожному міськвиконкомі є відділ чи управління, а то й департамент сім’ї, молоді та спорту. Чим займаються чиновники, які отримують зарплату з наших податків? Яка робота проводиться по покращенню дозвілля української молоді?

Заздалегідь хочу застерегти від проведення заходів подібних до часів Горбачова – Лігачова. Хоч таке вже й не можливе в нинішніх реаліях. Але за формою виконання можливе. Пам’ятаєте, як створили «Товариство боротьби за тверезість», куди всіх почали записувати добровільно-примусово, відкрилися красиві офіси цього товариства з «Волгами» на парковках …, а вся робота звелася до заборони продажу алкоголю, вирубки виноградників і закриттю горілчаних заводів. Щось подібне намагаються зробити деякі місцеві ради, наприклад обмежити продаж алкоголю для деяких підприємців, у певний час і в певних закладах. Але в таких рішеннях проглядається скоріш нечесна конкуренція підприємців з депутатськими мандатами, ніж реальна турбота про громадян.

Звичайно, в будь-якому місті чи селі вольовим рішенням молодий рух не створиш. Це повинно визріти в молодіжному середовищі. Але готувати добрий ґрунт, в який потім сіяти добрі зерна – це обов’язок влади в першу чергу, а потім школи, вищих навчальних закладів, осередків спорту, культури тощо. Іншого шляху немає, якщо ми прагнемо в Європу за ментальністю. Інакше нація деградує та виродиться …

Володимир ЛУЗАН

Опубліковано у На Чернігівщині, Співпраця з органами влади | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *