Сьогодні – День пам’яті загиблих учасників АТО

29 серпня – одна з найтрагічніших дат війни на сході України, яка назавжди викарбувалася у нашій пам’яті та новітній історії.  

29 серпня 2014 року почався відхід українських військ з Іловайська через підступний «зелений коридор» росіян та їхніх найманців. Тоді ж країна дізналася, що українські військові потрапили у «котел».

Згідно з офіційними даними, тоді Україна втратила 366 бійців. Ще 429 отримали поранення, а 300 потрапили у полон.

Щоправда учасники тих подій, які вижили, називають більші цифри загиблих. Серед полеглих під Іловайськом – є п’ятеро військових із Чернігівщини. Їхні імена навічно закарбувалися у пам’яті земляків:

Олександр Уткін. Народився 7 листопада 1970 року у селі Подище Прилуцького району Чернігівської області. Працював на Чорнобильській АЕС, проживав у місті Славутичі Київської області.

Добровольцем вступив на військову службу 16 червня 2014 року (військова частина В 3027, село Нові Петрівці Вишгородського району Київської області).

Старший розвідник, сержант 3-го відділення 2-го взводу резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України.

Загинув 20 серпня 2014 року під час бою біля міста Іловайськ Донецької області.

Похований у селі Киселівка Менського району Чернігівської області.

Указом Президента України № 892 від 27 листопада 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Андрій Єсипок. Народився 4січня 1994 року у селі Новий Биків Бобровицького району Чернігівської області.

Молодший сержант, міліціонер батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУ МВС України в Київській області.

Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла так званим «зеленим коридором» на дорозі поміж селами Новокатеринівка та Горбатенко Старобешівського району Донецької області. У кузов автомобіля, у якому перебував Андрій Єсипок разом з іншими бійцями, впала граната з АГС-17. Андрій накрив собою гранату, чим врятував своїх товаришів.

3 вересня 2014 року тіло Андрія Єсипка разом з тілами 96-и інших військових, загиблих в оточенні під Іловайськом, було привезено до моргу міста Дніпропетровська. Був упізнаний родичами.

Похований у селі Новий Биків Бобровицького району Чернігівської області.

Указом Президента України №747/2014 від 29 вересня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Богдан Жайворонок. Народився 24 червня 1982 року у місті Києві.

Закінчив Дарницький технічний ліцей міста Києва.

Разом з сім’єю переїхав до міста Остер Козелецького району.

У 2001-2003 роках проходив строкову військову службу у військовій частині А 1766 (97-а Полтавська окрема гвардійська механізована бригада).

24 липня 2014 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ на посаду міліціонера 4-го взводу 4-ї роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».

Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з оточення поблизу міста Іловайська Донецької області. Перебував у мікроавтобусі разом з бійцями батальйону «Миротворець». Не дивлячись на попередні домовленості про надання «гуманітарного коридору» колона українських військових потрапила під шквальний обстріл ворожої артилерії та танків. Після знищення автомобіля пересувалися пішки. У районі сіл Горбатенко та Новокатеринівка Старобешевського району Донецької області знову потрапили під обстріл у результаті якого боєць отримав смертельні поранення.

2 вересня 2014 року тіло Богдана Жайворонка разом з тілами 87-и інших загиблих в Іловайському котлі перевезено до запорізького моргу. Був тимчасово похований на цвинтарі міста Запоріжжя, як невідомий солдат. Тіло героя ідентифіковано за результатами ДНК-експертизи.

Похований у місті Дніпро.

Указом Президента України № 873 від 14листопада 2014року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Сергій Джевага. Народився 28 вересня 1971 року у місті Прилуки Чернігівської області. Після початку бойових дій на Донбасі вступив до лав добровольчого батальйону.

Солдат, командир міномету 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас».

Загинув 29 серпня 2014 року, під час виходу так званим «зеленим коридором» з Іловайського котла.

Перебував у складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі Многопілля — Червоносільське Амвросіївського району Донецької області.

Під час обстрілу колони з кулеметів дістав смертельне поранення. Помер на руках побратима. Тіло Сергія Джеваги досьогодні не знайдене та не ідентифіковане.

Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Юрій Хуторний. Народився 8 жовтня 1981 року у селі Ярославка Бобровицького району Чернігівської області. Призваний до лав ЗСУ 19 березня 2014 року. Проходив службу у військовій частині А 1815, Перша окрема танкова бригада, у селищі Гончарівське Чернігівського району.

Загинув 29 серпня 2014 року у результаті артилерійського обстрілу біля міста Іловайськ Донецької області.

Похований у селі Ярославка Бобровицького району Чернігівської області.

Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Вічна пам’ять Героям!

Олексій ОРЄХОВИЧ

Читати також:

Герої не вмирають!

Опубліковано у Герої не вмирають | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *