Страх ускладнює наше повсякденне життя

Комфортність  нашого повсякденного життя значною мірою визначається відсутністю страху за долю своїх рідних і близьких, перед матеріальною безпечністю сьогодення і в майбутньому, за стан свого здоров’я  тощо.

Страх – природня реакція організму на небезпеку. Небезпекою може бути не  якийсь окремий фактор, а і цілий їх комплекс. Ціми факторами можуть бути фізичні, матеріальні, моральні, соціальні тощо.

Зі страхом  межує тривога. Але тривога часто немає чітко визначених причин, тоді як страх їх має. У багатьох випадках певний рівень тривоги – річ цілком нормальна, що являє собою природну реакцію на стресову ситуацію. Вона виростає в проблему лише тоді, коли ступінь тривоги не пропорційна її причини або коли зовсім не існує об’єктивної зовнішньої причини для тривоги.

Страх  можна класифікувати  за факторами, що його обумовлюють, а ці факторами називати  фобіями.

Фобія – страх перед чимось, наприклад, танатофобія – страх перед смертю; кардіофобія – страх за стан свого серця; ліссофобія – страх

втратити розум; агорафобія – страх перед відкритим простором; інсектофобія – страх перед комахами; рептилієфобія – страх перед гадюками; арахнофобія – страх перед павуками; оксифобія – страх гострих предметів; гіпсофобія – сптах перед висотою; еройтофобія– почервоніння у присутності інших людей тощо.

Страх – внутрішнє почуття людини та тварин, що впливає на їх поведінку і дії. Страх обумовлює  певні процеси в нервовій і гормональній системах. А це впливає на самопочуття, фізичний стан, працездатність, соціальну поведінку.

Перебіг емоції страху в різних ситуаціях у різних людей може істотно відрізнятися, як за силою, так і за впливом на поведінку.

Страх може проявлятися у вигляді порушеного або пригніченого емоційного стану. Дуже сильний страх (наприклад жах) часто супроводжується саме пригніченим станом.

Деякі філософи   вважають страх шкідливою емоцією з поганими наслідками. Інші філософи, навпаки, вважають цей стан корисним, оскільки він сповіщає про небезпечні ситуації. Але ці обидві точки зору не взаємовиключні, оскільки емоція страху, як і відчуття болю, забезпечує самозбереження індивіда, та стає непродуктивною або небезпечною лише в найбільш інтенсивних і тривалих проявах.

Важливо те, що коли людина усвідомлює  суть і причини свого страху, то вона може його профілактувати, уникаючи певних обставин, свідомо регулюючи і впливати на своє самопочуття. При цьому можлива та дуже важлива щира і добра допомога, підтримка рідних, близьких, друзів, колективу.

Володимир ДАВИДЕНКО

Опубліковано у Роздуми | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.