«Ми, українцi, де не будемо жити,
До яких не причалим країв,
Рiдну Вкраїну будем любити
Як, як Шевченко нам заповiв.
Обiцяєм i тебе, острiвець, шанувати,
В образу нiкому, нiде не давати,
Щоб щастя з тобою завжди нам було,
Дзвени, розквiтай наш струмок Джерело»!
(З вiрша Катерини Сафронової, написаного до 15- рiччя Центру української культури «Джерело»)
Томська регіональна громадська організація «Центр української культури «Джерело», що створена 28 жовтня 1990 року у сибірському місті Томськ, минулого року відзначила своє 30-річчя з дня заснування.
Першим головою Центру і до кінця своїх днів був професор Юрій Паскаль. У 1997 році керівництво перейшло до Мирослави Філіпової, яка разом з основною роботою займається питаннями відродження та розвитку української культури в місті Томську та Томській області й до сьогодні. Коріння Мирослави Орестівни з Львiвщини. Вона – лiкар вищої категорiї, кандидат медичних наук, заслужений лiкар РФ. У 2006 роцi з рук Президента України вона отримала Орден княгинi Ольги III ступеня.
Центр української культури «Джерело» був у засновниках відкриття слов’янського відділення, де вивчались українська та польська мови в Заозернiй школi № 16 міста Томська. Згодом школi присвоїли статус «Центр етнокультурної освiти», а в 2008 роцi школа одержала сертифiкат асоційованих шкiл ЮНЕСКО. Центр української культури «Джерело» опікується українським класом, святкують Рiздво, Великдень, Свято Миколая. Не забувається жодна дата, пов’язана з iменем Тараса Шевченка та інших українських класикiв.
Не можна не розповісти про Антоніну Макаревич, яка в Центрi української культури «Джерело» працює з дня його заснування. Родом пані Антоніна з Маріуполя (Донеччина). Вчитель хiмїi та еколоiгiї по фаху, Антонiна першою в Сибiру запровадила викладання української мови в Заозернiй школi № 16. Це вона тоді, не маючи методичної лiтератури, розробила власнi програми викладання україністики у російській школі та почала за ними працювати. Заозерна школа № 16 – єдина школа за Уралом, де за повною програмою денного навчання викладається українська мова, фольклор, лiтература. З 2008 року пані Антоніна стала координатором Етнокультурного Центру освіти при школі, де викладає українську мову, літературу, країнознавство, талановито проводить культурно-просвітницькі заходи для молоді, учнівства та вчителів шкіл міста Томська. При всьому цьому Антонiна Олександрiвна – дуже скромна людина. Вона не має високих нагород, працює за покликом свого серця.
«Центр української культури «Джерело» співпрацює також з музичною школою, педагогічним інститутом, бібліотеками міста.
Перші члени Товариства: Валерiй Доманський, професор, доктор педагогiчних наук, який зараз живе в Санкт-Петербурзi, Ярослав Васильцiв, Богдан Гривнак, Iван Околiта, Катерина Сафронова, на жаль, нині покійні. Активну участь у всiх заходах приймають Петро Байдала, Едуард Черняк, Павло Сухотеплий, Iван Радченко, Наталя Просєкiна, Михайло Худобець, Лiдiя Бiлова, Оксана Архангельська, Наталя Третяк, Олександр Булатов та iнші. Доброго слова заслуговує член ЦУК «Джерело» Катерина Собканюк, депутат Законодавчої Думи Томської областi. Без її допомоги, особливо, фiнансової, Товариство не змогло би здiйснити багато чого із задуманого. Не секрет, що вся робота Центру тримається на ентузiазмi його активiстiв.
Iнформацію про діяльність Товариства люб’язно надала нам член Правлiння Центру Алла Бакулiна. Минуло 30 рокiв як пані Алла iз своєю сiм’єю живе в Томську. Народилась на Волинi, школу закiнчила на Львiвщинi, диплом економiста отримала у Львiвському державному унiверситетi iмені Iвана Франка, який закiнчила в 1972 роцi. А далi багато довелося поїздити по свiту за чоловiком – офiцером, багато раз змiнити роботу, деякий час через вiддаленiсть мiсця проживання «працювати» просто мамою, доки призначенням не привели чоловiка на службу в Томськ. На той час вже мала досвiд економiчної роботи в галузi енергетики. У «Томськенерго» довелось освоїти новий напрямок роботи, який поєднував економiчну роботу та правову. Дiти пані Алли закiнчили ту саму Заозерну школу № 16, а зараз внучка там працює вчителькою молодших класiв i навчається онук. У Центр українскої культури «Джерело» прийшла в 2002 роцi. Пані Алла пише, що прикипiла душею до цього острiвка, який поєднує їх з Батькiвщиною. Тут кожний член Товариства намагається допомогти своєму керiвнику Мирославi Фiлiповiй, яку всi надзвичайно поважають. Товариство немає штату працiвникiв, нiхто за свою роботу не отримує заробітну плату. Центр української культури «Джерело» – громадська органiзацiя, офiцiйно зарестрована в органах юстиції РФ.
Члени Товариства були делегатами Всесвітніх конгресів українців у місті Києві, Міжнародних конгресів «Світове українство як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті», які організовував Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка», I Всесвітнього конгресу писанкарів у місті Івано-Франківську, учасниками Міжнародного конгресу Світової федерації українських лікарських товариств (СФУЛТ) у місті Харкові, Всесвітнього фестивалю української пісні «Доля» у місті Чернівці, а також учасниками щорічних Фестивалів дружби народів, Фестивалів української культури в місті Сургут, Днів слов’янської писемності у місті Томськ.
30 років з дня заснування – це серйозна дата, велике свято для всiх членiв української дiаспори Томської землi. Проведена велика кількість заходів: концертів, фестивалів, дитячих конкурсів, конференцій, зустрічей. Товариство продовжує свою роботу.
Дякуємо нашим невтомним берегиням, які проводять титанічну роботу – збереження української культури на чужині.
Спілка українських жінок Росії