На людство не раз чигала загроза вимирання від страшних пандемій, та воно щоразу виживало.
541 року в Римській імперії розпочалася так звана чума Юстиніана (саме цей імператор був тоді при владі). Правитель перехворів на неї й видужав, але кількість жертв у всьому світі оцінюється від 30 до 50 млн осіб. 1347 рік вважається початком пандемії бубонної чуми, знаної як Чорна смерть, занесеної з Китаю в Азію, Європу та Африку (померло близько 200 млн людей). Ще однією бідою став грип — вірус, від якого тривалий час не було порятунку. Людський організм виробляє до нього імунітет, але він постійно мутує, мандруючи між північною та південною півкулями. Завдяки розвитку технологій люди навчилися контролювати епідемії й пандемії, винаходячи ліки, вакцини, локалізуючи осередки хвороби, використовуючи ефективність ізоляцій та гігієни.
Іспанський грип
Найбільша за смертністю пандемія грипу в історії людства сталася в 1918–1919 роках — це так званий іспанський грип, спричинений вірусом A (H1N1). Однак назву свою отримав не зовсім заслужено. Є різні версії походження хвороби: її могли завезти в Європу як американські солдати, так і китайські робітники. Навесні 1918-го солдати США, розташовані на півночі Франції, почали скаржитися на гарячку й головний біль. Через кілька годин їхні обличчя покривалися плямами, синіли, стрімко розвивалася пневмонія, і вояки помирали від нестачі кисню, оскільки в легенях накопичувалася рідина. Крім того, вірус уражав серцево-судинну систему, що теж було причиною швидких смертей. Тривала Перша світова війна, на чергову болячку мало звертали увагу, тож вірус легко поширювався в переповнених військових таборах за умов антисанітарії. Війна скінчилася, солдати роз’їхалися з фронту по домівках, поширюючи інфекцію світом.
Через воєнну цензуру преса більшості країн не могла писати про хворобу, але це не стосувалося нейтральної Іспанії — тамтешні газети першими повідомили про грип, і склалося враження, що він почався з цієї країни. Улітку недуга притихла, а восени спалахнула знову. Хворіли Франція, Німеччина, Італія, британські солдати завезли вірус у портові міста Англії, звідти він потрапив до Лондона. Країни були знесилені війною, лікарів не вистачало, лікарні переповнені. Ні ліків, ні вакцин не існувало (перша ліцензована вакцина проти грипу з’явилася в США в 1940-х). Навесні 1919 року вірус добрався до нових країн та колоній.
Проте мутував і став сповільнюватися, оскільки новий штам був менш небезпечним, а всі заражені або померли, або отримали імунітет. За різними даними, жертви іспанки становили від 50 до 100 млн осіб (помирало 5–10% хворих). Грип поширювався повільніше, ніж це трапилося б у наш час, але досяг майже кожного куточка світу. Австралія уникала його впродовж 1918-го завдяки карантину, але теж не встояла. Ми звикли, що ця хвороба уражає дітей та людей похилого віку зі слабкою імунною системою, але у випадку з іспанкою було інакше — помирала молодь 20–30 років. Це пояснюють тим, що їхня імунна система реагувала дуже активно, виділяла багато протизапальних білків, які замість того, щоб боротися з вірусом, вражали власний організм. За іншою версією, старші люди мали імунну пам’ять, бо перехворіли на попередні штами грипу.
Азійський грип
Спалах азійського грипу спричинив вірус H2N2, який походить від штамів вірусів пташиного та людського грипу. Виявили його в лютому 1957 року доволі оперативно завдяки розвитку технологій, проте він швидко поширився в Китаї та сусідніх країнах. Наприкінці травня почалося виготовлення вакцини. Улітку вірус потрапив до США та Європи. Спочатку здалося, що заразилося небагато американців, проте через кілька місяців кількість випадків різко зросла, особливо серед дітей, літніх та вагітних. Цей стрибок був наслідком другої пандемічної хвилі хвороби, яка вразила північну півкулю в листопаді. Найвищі показники смертності були в людей похилого віку. Водночас частина заражених мала незначні симптоми — кашель та трохи завищену температуру. Ускладнення були у 3% випадків зі смертністю 0,3%. Пневмонія та бронхіт становили 50% усіх ускладнень.
Дехто не захворів зовсім: вважалося, що ці люди мають імунітет до схожих штамів грипу. Поширення та летальність пандемії вдалося обмежити завдяки вакцинам й антибіотикам, якими лікували вторинні інфекції. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) дійшла висновку, що поширення інфекції сталося переважно під час масових заходів — конференцій і фестивалів, — а також у військових частинах та школах, і вирішила, що слід уникати скупчень людей. Закриття шкіл під час спалаху привело до зниження захворюваності серед дітей 6–12 років. Пандемія, яка тривала до 1958-го, забрала близько 1,1 млн життів і була другою за кількістю жертв після іспанки.
Гонконгівський грип
На початку 1968-го в Гонконзі виявили вірус грипу A (H3N2), дещо схожий на попередній штам 1957 року. Імовірно, ця схожість забезпечила певний імунітет частині людей і знизила тяжкість хвороби під час пандемії. До вересня грип охопив Індію, Філіппіни, північ Австралії та Європу. До США його привезли солдати, які поверталися з В’єтнаму.
Найнебезпечнішим він був для осіб, старших за 65 років, а також для немовлят. Пандемія набрала обертів до грудня, однак саме в це час американські школярі були на різдвяних канікулах, тож частота захворювань серед них зменшилася. Крім того, у США були доступні антибіотики для лікування вторинних бактеріальних інфекцій. Пандемія ширилася двома хвилями, причому друга спричинила більшу кількість смертей, ніж перша. Вакцину розробили вже після піку пандемії, проте вона таки встигла захистити багатьох людей. Вважається, що від цього грипу померло близько 1 млн, а летальність становила 0,5%.
SARS
Severe Acute Respiratory Syndrome (SARS) перекладається як «Тяжкий гострий респіраторний синдром». 2002 року спалах SARS спричинив невідомий досі коронавірус SARS-CoV. Імовірно, його джерелом були тварини — кажани та хижі ссавці цивети, однаке це не встановлено достеменно. Першого пацієнта, фермера, госпіталізували в Китаї, невдовзі він помер, причину смерті визначити не змогли. Хвороба почала ширитися країною, але урядовці вирішили приховати це від світової спільноти. Тому сталися затримки в реагуванні на епідемію, за що Китай був жорстко критикований. Епідемія привернула увагу, коли в лютому 2003-го американський бізнесмен після подорожі до КНР захворів і невдовзі помер у столиці В’єтнаму від атипової пневмонії, заразивши медичних працівників. Недуга розповзлася майже по всьому світі: захворіло понад 8 тис. осіб, 774 людини померло, що означає високий рівень летальності (майже кожен десятий). Цей коронавірус вражає органи дихання, у важких випадках виникає атипова пневмонія.
Понад половину померлих були у віці за 65 років. В Україні не було зафіксовано жодного випадку захворювання. Пандемію взяли під контроль, упровадивши ізоляцію людей із підозрою на зараження та обстеження пасажирів, які прибувають із постраждалих країн. Вірус поширювався типово — повітряно-крапельним шляхом або ж через поверхні, яких торкаються заражені люди (фоміти). Ліків від SARS не існує досі, як і вакцини. Національна служба здоров’я Великої Британії (NHS) рекомендує ізоляцію та постійний нагляд за хворими, за потреби— штучну вентиляцію легень, противірусні препарати, високі дози стероїдів для зменшення набряку легень та антибіотики проти бактерій, які викликають пневмонію. Проте зазначає, що ефективність такого лікування обмежена (зокрема, неефективний рибавірин). Рекомендується не контактувати з хворими на SARS ще десять днів після того, як минуть симптоми. NHS також закликає мити руки з милом та дезінфікувати засобами на основі спирту, закривати ніс і рот при чханні чи кашлі, уникати обміну їжею й посудом.
Свинячий грип
Уперше спалах зареєстрували в Мексиці та Каліфорнії на початку 2009 року, тому в деяких країнах він мав назву «мексиканський» чи «каліфорнійський». Це був новий штам грипу H1N1 — того самого, що лютував 1918-го, але цього разу віруси птахів, свиней та людини поєдналися з євразійським вірусом свинячого грипу. Спочатку штам стрімко поширювався Мексикою та США, а потім перекинувся на інші континенти. За різними оцінками, цю недугу підхопило від 11 до 21% населення світу, або ж від 700 млн до 1,4 млрд осіб. Кількість померлих становила від 150 тис. до 575 тис. людей. Захворювання проходило переважно легко. Уперше в історії вакцину проти пандемії розробили, виготовили й почали застосовувати в багатьох країнах впродовж першого року. Як зазначає ВООЗ, це була перша пандемія, для якої чимало держав розробили комплексні пандемічні плани з описом необхідних заходів громадського здоров’я, спрямованих на зменшення захворювань та летальних випадків.
Оскільки вірус значно відрізнявся за антигенними властивостями від сезонних грипів попередніх десятиліть, то поширювався переважно серед молоді: найтяжчі випадки зафіксували в осіб віком до 50 років. Для лікування ВООЗ рекомендувала виключно препарати озельтамівір та занамівір, адже лише до них чутлива більшість варіантів цього штаму. Ускладнення траплялися у вагітних, людей із хронічними респіраторними хворобами, цукровим діабетом, серцево-судинними хворобами. При цьому ВООЗ не радила обмежувати переміщення людей чи влаштовувати карантинний контроль у пунктах прибуття, називаючи ці заходи неефективними й економічно недоцільними. Не обійшлося й без скандалів. У червні 2010 року Парламентська асамблея Ради Європи заявила, що ніякої епідемії не було, і звинуватила ВООЗ у провокації паніки та підіграванні фармацевтичним компаніям, які продавали країнам шалені обсяги препаратів, зокрема, Таміфлю (той самий озельтамівір), у якого закінчувався термін придатності. Проте ВООЗ відкинула звинувачення, закликаючи не ставитися до людських смертей тривіально.
В Україні перший випадок грипу зафіксували 2 червня 2009 року в 24-річного юнака, який прилетів зі США через Париж. ЗМІ почали сіяти паніку, поширювалися чутки про масову смертність від невідомої форми пневмонії, в аптеках розкупили марлеві пов’язки та антибіотики. 30 жовтня МОЗ України заявило про початок епідемії в країні. Західні області закрили на карантин тривалістю три тижні. Підключилися й політики: Юлія Тимошенко в медичній масці їздила країною перевіряти лікарні та активно виступала на телебаченні. Проте, за офіційними даними, в Україні тоді захворіло лише 225 осіб, померло 17. У серпні 2010-го ВООЗ заявила про кінець епідемії. Хоча вірус часом виявляється, зокрема, і в Україні.
COVID-19
Ще один коронавірус спричинив пандемію COVID-19 на початку 2020 року. Його назва SARS-CoV-2 розшифровується як «Другий тяжкий гострий респіраторний синдром, спричинений коронавірусом». Пандемія розпочалася з багатомільйонного китайського міста Ухань у грудні 2019-го: в місцевих жителів зафіксували пневмонію невідомого походження. Є підозра, що вірус потрапив до людей від тварин, імовірно, від рідкісних панголінів, яких у КНР використовують для народної медицини. Відкриті кордони, авіасполучення та тривалий інкубаційний період сприяли стрімкому поширенню вірусу. Станом на 18 березня його зафіксували в понад 150 країнах та територіях: понад 198 тис. осіб захворіло, понад 81 тис. одужало, однак понад 8 тис. померло. Епіцентр пандемії із Китаю перемістився в Європу, де осередками є Італія, Іспанія, Німеччина. В Україні (на момент написання матеріалу) підтверджено 16 випадків зараження, із них два летальних.
Характерним для поширення COVID-19 є експоненційне зростання: спочатку фіксується дуже незначна кількість заражень, однак незабаром вона різко збільшується. Україна вже впровадила тотальний карантин: закриття кордонів, скасування авіарейсів та потягів, припинили роботу дитсадки, школи, університети, закрито розважальні заклади, кафе й ресторани. Зупиняється метро та впроваджується обмеження на кількість пасажирів у наземному транспорті. Працюють лише аптеки, продуктові магазини та доставка їжі. Варто зазначити, що летальність цього вірусу куди менша, ніж у його попередників: ВООЗ оцінює її на рівні 3,4%. Лише 20% хворих потребуватимуть госпіталізації. У решти він пройде як звичайна застуда: з температурою, кашлем та нездужанням. Є випадки, коли люди не відчували жодних симптомів. Важливо розуміти, що ліків від COVID-19 не існує, надається лише симптоматичне лікування. Вірус може спричиняти важкі наслідки, наприклад, атипову пневмонію, та загострювати хронічні хвороби. Перебіг хвороби погіршується залежно від віку (група ризику — люди, старші за 70 років), через серцево-судинні хвороби, діабет, хронічні хвороби органів дихання.
Сам вірус не настільки страшний для країни, як паніка навколо нього. Навчені грипом 2009-го українці миттєво розкупили медичні маски (хоча вони не захищають від зараження, їх рекомендують носити саме хворим, щоб при чханні чи кашлі вони не розбризкували крапельки слини). Також майже не знайти антисептиків для рук (їх використання рекомендується, але тільки якщо в складі не менше 60% спирту чи 2% хлоргексидину). Швидко порожніють полиці з антибактеріальним милом (назва приваблива, але не має сенсу, адже хворобу передає вірус, а не бактерія). Просто мити руки з милом якомога частіше й не менше 30 секунд — єдина раціональна порада. Особливо після контакту з поручнями, дверними ручками, кнопками ліфта, ключами. У жодному разі не слід самостійно приймати антибіотики «для профілактики» — вони призначені лише для бактеріальних інфекцій і не діють на віруси. Водночас можуть призвести до антибіотикорезистентності (стійкості бактерій до тих чи інших препаратів). А це вже стало глобальною проблемою: у людства закінчуються антибіотики, здатні лікувати бактеріальні інфекції.
Наразі припускається, що смертність від COVID-19 вища, ніж від сезонного грипу, хоча потрібен час, щоб встановити точні цифри. За нинішніми даними, летальність COVID-19 становить 3–4% (у сезонного грипу — 0,1%), але вона також залежить від своєчасності медичної допомоги. Вакцини ж проти COVID-19 тільки розробляються й будуть доступні ще не скоро — потрібні тривалі дослідження. В Україні є інфекційні бокси, близько 12 тис. ліжок в інфекційних стаціонарах, 2 тис. лікарів-інфекціоністів та 5 тис. інших медичних працівників — усі вони готуються приймати хворих.
Ганна ЧАБАРАЙ, Тиждень. ua
Читайте також:
Штучний інтелект проти коронавірусу
Die Welt: Недооцінена небезпека
Коронавірус підштовхує світ до рецесії
У Києві готуються ввести режим надзвичайної ситуації через коронавірус
Коронавірусом заразилися майже 246 тисяч осіб, понад 88 тисяч – одужали