Вода, криниця та справа, в якій не повинно бути байдужих

Вода, Н2O – на перший погляд найпростіша хімічна сполука двох атомів водню і одного атома кисню – є, без жодного перебільшення, основою життя на Землі. 

Рослини, тварини та людина містять понад 60 % води за масою.

На Землі водою покрито 70,9 % поверхні. Прісні води, придатні для пиття, становлять лише 2,5 % від загальної кількості води на Землі. Нестача води може стати однією з найгостріших проблем людства в найближчі десятиліття.

В Україні також існує питання дефіциту водних ресурсів та якості питної води. На жаль, екологічний стан більшості басейнів українських річок, із яких, в основному, і забезпечується водопостачання населення, не можна назвати задовільним. Навіть підземні води далеко не скрізь відповідають вимогам, які висуваються до питної води. Проблема екологічної безпеки водних об’єктів актуальна для всіх водозбірних басейнів України. У більшості з них вода має класи якості «забруднена» та «брудна». Найгостріша ситуація склалася в басейнах Дніпра, Сіверського Донця, приазовських річок і деяких приток Західного Бугу та Дністра, де вода класифікується як «дуже брудна». На щастя, в басейні річки Десна вода більш менш якісна, якщо відкинути різноманітні рукотворні забруднення, що не часто, але трапляються.

Збереження і захист водних об’єктів та їх раціональне використання – одна з найважливіших проблем, яка потребує невідкладного вирішення, в якій не повинно бути байдужих.

Криниця, або колодязь – обладнане водне джерело, глибоко викопана та захищена від обвалів шахта для добування води з водоносних шарів землі.

Сьогодні криницю складно назвати поширеним явищем, але все-таки в більшості сіл і містечок без водопроводу криниці є основним джерелом питної води. Вони переважно поширені на рівнинній частині України через відсутність наземних природних водних джерел. Не є виключенням і Чернігівщина.

Правильно побудовані криниці експлуатуються десятки років. Але вічного нічого немає, старі криниці можуть обвалитися, зміліти або давати зовсім непридатну для пиття воду.

Криниця, що обвалилася – небезпечна споруда. В напівзруйновану шахту з водою можуть випадково потрапити не тільки діти чи домашні тварини, а й дорослі люди. Щоб цього уникнути зазвичай вирішують повністю засипати стовбур і забути про нього назавжди. При цьому мало кого цікавлять варіанти з установкою потужної кришки з товстого металу або залізобетону.

Адже глушити криниці в рази простіше, ніж їх створювати. Однак і тут є кілька проблемних моментів, наприклад:

– якщо неподалік є свердловина чи криниця або заплановано буріння свердловини чи будівництво нової криниці, то діяти потрібно так, щоб не забруднити загальний водоносний шар;

– якщо рівень води високий, необхідно виключити розлив її витіснених обсягів;

– слід запобігти вимиванню дрібнофракційного матеріалу забутовки, щоб потім не боротися з постійною осадкою ґрунту в цьому місці;

– при великому сезонному підйомі води в криниці доведеться вжити заходів з гідроізоляції заглушеної шахти, або відводити її за допомогою осушувальної системи.

На території Менського, Новгород-Сіверського, Сосницького, Коропського (правобережної частини) районів, які обслуговує Сосницьке міжрайонне управління водного господарства (МУВГ) Деснянського басейнового управління водних ресурсів (БУВР) щорічно відновлюються криниці.

Ось кілька прикладів відновлення криниць стараннями Сосницького МУВГ за сприяння Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської облдержадміністрації, в рамках видатків обласного фонду охорони навколишнього природного середовища в межах Програми охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області на 2014-2020 роки.

В селі Спаське Сосницького району.

В селі Смяч Новгород-Сіверського району.

В селі Загребелля Сосницького району.

Села Загребелля та Спаське знаходяться від райцентру на віддалі відповідно за 1 і 9 кілометрів. На ділянці автошляху Сосниця-Короп від Сосниці до Спаського дорожнє покриття відремонтоване.

Село Конятин розташоване за 25 кілометрів від районного центру, оточене заплавними луками, на яких зустрічаються озера та стариці, зокрема озера Валуї та Конятин.

Окремі частини (кутки) Конятина, заснованого наприкінці XVII століття носять назви: Дергунівка, Залізнівка, Шарівка, Саливонівка, Царина, Жабокриківка, хутір Липки. Зі сходу село межує з Худинським, а з Заходу – Шарівським болотами. Більшість мікротопонімів описують околиці села: Казовщина, Вовковня, Під Селищем, Лиса Гора, а також урочища над Десною: Вовчий Шилег, Проломище, Прилози, Оболонські Гривки.

Поблизу села, в урочищі Під Селищем виявлено два поселення І тисячоліття до н. е. та періоду Київської Русі (VIII–XIII століття).

А в самому селі по вулиці Шарівка біля обійстя №12 знаходиться суспільна криниця, з якої свого часу мешканці та гості села черпали смачну воду. Станом на сьогодні криниця є небезпечною спорудою та чекає на відновлення.

 

Хто першим ініціює відновлення небезпечної криниці наразі невідомо, оскільки добратися до Конятина від Спаського по вщент розбитій дорозі також небезпечно.

Але в селі тішаться надією, що Департамент екології та природних ресурсів Чернігівської ОДА посприяє у вирішенні питання щодо відновлення криниці.

Олексій ОРЄХОВИЧ

Читати також:

На Рівненщині чоловік впав у 50-метровий занедбаний колодязь

Опубліковано у На Чернігівщині, Навколишнє середовище | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *