Минулої суботи, 6 жовтня, у напрочуд погожу днину, коли люди впорали городину, мали більше вільного часу та прагнули відпочинку, чогось неординарного, у селі Бутівка вперше пройшов сільський захід, який зветься Днем села.
Ведучі Валентина Іванівна Телегуз та Валентина Григорівна Чабак святкове дійство розпочали такими словами:
Вже осінь завітала в Україну
І золотом покрила всі сади.
Лелеки відлетіли на чужину,
А ми на свято – День села пришли.
Дійсно, на противагу іншим сільським громадам, де такі свята проходять щорічно і стали вже традиційні, то в Бутівці – це вперше, хоча планувалось разів чотири. Про це навіть сільський голова Анатолій Горда відмітив у своєму вітальному слові та «дарами щедрими, рясними, вінком пшеничним золотим і короваєм бутівським запашним» почастував друзів дорогих – усіх присутніх на святі.
Благословив цей добрий почин і провів молебень настоятель місцевого храму Різдва-Пречистої Богородиці ігумен Лаврентій разом з учасниками церковного хору.
Сьогодні святкуйте! Хай пісня хороша
Для вас в цю хвилину сердечну звучить!
Бо знаєм ми точно: із піснею легше
І нам, бутівчанам, і вам, любі гості, прожить.
Святковий настрій всім піднімала пісня у виконанні місцевих аматорів сцени, про яких слава прокотилася вже далеко за межі Сосницького району. Коли вони з’являються на сцені у своїх нових яскравих, кольору державного прапора, вишитих костюмах та заводять ліричну під баяна, яким вправно володіє керівник ансамблю Віталій Шут, то і серце завмирає. Виступи бутівчан радують не тільки односельців, але й жителів багатьох населених пунктів. Сільські артисти неодноразово виступали на головній сцені Сосниччини, брали участь у різних районних заходах. Незабутні враження залишились у серцях глядачів від виступів у Долинському, Великому Усті, Волинці, Чорнотичах, Лавах Сосницького району та Галайбиному Борзнянського району. У репертуарі учасників художньої самодіяльності переважають українські народні та сучасні пісні, а сама програма разом з музичними і гумористичними (декламація гуморесок, сценки про славетних осучаснених Нечуєвих баби Палажки та баби Параски) номерами може включати більше 30-ти. Лише одна біда в тому, що транспортом аматорів забезпечує здебільшого сторона, яка запрошує на гостини. Тому про далекі гастролі залишається тільки мріяти. Так не відбувся їхній виступ на ІІ-му обласному фестивалі української пісні та танцю імені Григорія Верьовки, що проходив 16 вересня на Співочому полі в Березні, і де мені випала нагода побувати. На мою думку, цей колектив, як і аматори з Городнянщини, Носівки, Михайло-Коцюбинського, Сновська, Менщини та інші, які радували глядачів і слухачів того дня, змогли б достойно представити нашу Сосниччину, як минулого року це зробили «Криниці».
А наприкінці серпня ПП «Сосницькі аграрні інвестиції» подарували культу- рівцям дуже необхідний новенький комплект музичної апаратури. У нього входять дві акустичні системи, мікшерний пульт, мікрофон та інше. Цього дня відбулася її презентація.
До вітальних слів приєдналися директор «Сосницьких аграрних інвестицій» Микола Адаменко та колишній директор місцевої школи, ветеран педагогічної праці, митець-земляк Анатолій Вєторов, який прочитав свої нові поезії, присвячені цьому прекрасному куточку рідного краю.
«У цей святковий день об’єдналися роки та віки. Сьогодні разом з нами всі бутівчани: і засновник села рибалка Бут, і ті, що полягли в боях, і ті, що пішли від нас у вічність…», – звучить з вуст ведучих.
Хвилиною мовчання було згадано всіх. До обеліску загиблих у роки Другої світової війни учні поклали квіти.
Та на жаль, продовжує проливатись кров за незалежність і цілісність України, що розв’язана північним сусідом. В зоні проведення АТО-ООС довелось опинитись і молодим бутівчанам, де дорослішають за лічені хвилини, а досвіду набуваються – за години. Сильні духом, пропахлі пилом і димом, вони виконували важкі завдання, постійно дивилися смерті в очі. Це Юрій Потійко, Євген Шевченко, Олександр Мищенко, Євген Ляшенко, Сергій Чижик, Руслан Богдан, Роман Мовчан, Петро Кузьменко, Євген Кузьменко.
А чекали їх матері.
Така ж бо вже доля жінок-матерів:
Чекати… чекати… чекати.
З далеких доріг виглядати синів
До рідної хати.
Не забули згадати й про учасників війни в Афганістані Віктора Лисича та Олександра Іценка, котрі не за власним бажанням потрапили туди, але натерпілися по справжньому.
Честь і хвала учасникам ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській атомній станції: Валерію Богдану, Михайлу Стрільцю, Миколі Холодному, Володимиру Чабаку, Петру Гомзякову, Петру Канавцю.
Села, як і люди, мають свої біографії. У кожного вона своя. Цікавою вона є і у сивочолої Бутівки.
Слова подяки прозвучали сільському голові та працівникам сільської ради, бо до них ідуть з проблемами і претензіями, чекають на пораду та підтримку. Вони – знавці законів, сільські юристи, адвокати та судді, інженери і архітектори, одним словом – делегати від усієї громади.
З особливими словами вдячності були згадані славні працівники полів і ферм, які у спеку і в холод, зранку й до вечора кланялися землі-годувальниці, возвеличували роботу як царицю.
Ветеринарну службу довгий час очолював Віталій Штакал, трудовий стаж якого понад шість десятиліть…
…Мабуть, не було такої галузі сільського господарства та людей професії, яких тісно пов’язані з рідним селом, щоб не згадали ведучі та яким би не було присвячено музичний номер. Я просто дивуюсь з того, скільки сил та енергії дві Валентини вклали у підготовку сценарію до цього свята, скільки залучили людей, скільки записали спогадів, із скількома лишень односельцями зустрілися заздалегідь. І нікого не забули згадати поіменно, відмітити. Це дуже добре! Я ж просто не в змозі у цій замітці про всіх написати.
Згадали і галузь харчування, і працівників хлібопекарні за запашний золотавий хліб, який свого часу славився не лише в нашій окрузі, а й далеко за її межами (на жаль, мені не довелось його скуштувати; я лише бачила розвалини цього підприємства – авт.).
Держава високо оцінила сумлінну працю водія Володимира Аксьоненка, нагородивши його орденом «Знак Пошани».
Найстаршою жителькою села є Марія Павлівна Леоненко. Вона зустріла свій поважний 90-річний ювілей.
Слова подяки були сказані і дітям та учасникам війни. Багато років головою ветеранської ради є Вячеслав Шило.
За людьми похилого віку доглядають соціальні працівники.
Тим же односельцям, які прожили в парі більше 50 років, був підготовлений весільний обряд. Їх пригостили келихом шампанського та цукерками, а потім вони поздоровили один одного поцілунком. 64 роки спільного життя – такий солідний і почесний рекорд у подружжя Миколи Петровича і Ганни Іванівни Кузьменків.
Вітали і наймолодшу сімейну пару, і багатодітні родини, і наймолодших жителів села.
А як же в селі без пошти; медичного закладу, в якому протягом 40 років фельдшером працює Віталій Потійко; школи; бібліотеки; магазинів; молокоприймальних пунктів; пожежної охорони?.. Колись же тут працював і дитячий садочок.
Бутівка потопає в сосновому бору, доглядають за яким вправні лісівники.
В 2006 році, за матеріальної підтримки Сосницького відділення Чернігівського земляцтва, в Бутівці відкрилося стаціонарне відділення для людей похилого віку, у якому працює дружний колектив під керівництвом Катерини Кузьменко.
Звичайно, не залишили без вітань і бутівських соловейків – самодіяльних артистів, які веселили місцевих жителів і гостей з сусідніх сіл: Бондарівки, Великого Устя, Малого Устя та, навіть, Сосниці.
А тим часом вправні господині – кухарки Оксана Чижик, Віра Сизоненко, Валентина Шило, Світлана Іценко – пригощали всіх бажаючих чудовим козацьким кулішем і запашною юшкою, гарячим чаєм. Від імені ПСП «Бутівське» запрошували односельців до столу зі смаженими карасями з солоними огірочками Валентина Горда і Євген Ляшенко.
Працювала і безпрограшна лотерея. Можна було виграти зерно, сіно, торти, посуд та інше.
Звичайно, не було б свято таким вдалим та величним без спонсорської допомоги ПСП «Бутівське», ТОВ «Агрікор Холдинг», приватних підприємців: Віри Савченко, Світлани Тарасенко, Петра Шугалія.
На завершення такого масштабного заходу ведучі вибачилися перед багаточисленною публікою за те, що, можливо, когось і не згадали. Та вони мають надію, що це не остання така зустріч. А також подякували всім присутнім. Бо ми всі разом довели, що село живе.
Село наше рідне, тобі на прощання
У нас побажання ясні:
Живи і трудися, красуйсь, як троянда,
Співай серцю милі пісні.
Всім присутнім були подаровані осінні квіти – хризантеми та зірочки «Серце віддаю дітям!»
Бутівчани, ви просто молодці!
Валентина МОВЧАН
Фото автора