З досвіду Афганістану

Досвід надання медичної допомоги інфекційним хворим в Афганістані необхідно використовувати всім лікарям, лікарям-інфекціоністам для надання медичної допомоги військовослужбовцям та населенню в стаціонарних і польових умовах у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу.

Високий рівень інфекційної захворюваності особового складу військових частин, обмежені можливості ізоляторів медичних пунктів, складнощі ранньої діагностики хвороб, пов’язані зі своєрідністю клінічних проявів інфекційного процесу та частим поєднанням інфекційних захворювань (тифо-паратіфозние інфекції + малярія, інфекція + зневодненість організму, інфекція + поранення) негативно позначалися на ефективності медичної допомоги інфекційним хворим.

На підставі вивчення клінічної симптоматики початкового періоду актуальних нозологічних форм з метою покращення ранньої діагностики інфекційних захворювань з урахуванням особливостей їх перебігу в умовах Афганістану були складені діагностичні таблиці. їх використання лікарями медичних пунктів сприяло зменшенню числа діагностичних помилок в 2-3 рази.

Істотним фактором, який збільшував сприйнятливість особового складу до інфекційних захворювань, став так званий синдром еколого-емоційного перенапруження, який призводив до імунодепресивних станів. На цьому фоні істотно знижувалися резистентність організму до збудників інфекцій і ефективність імунопрофілактики.

На якість медичної допомоги інфекційним хворим справляло значний вплив відсутність адекватної госпітальної бази на території Афганістану. Тому велика частина хворих в 1980-1983 роках евакуювалася в госпіталі Туркестанського військового округу, тим самим порушувався принцип винесення інфекції за межі епідемічного осередку.

На протязі 1983-1986 років на території Афганістану була створена потужна. добре оснащена госпітальна база для лікування інфекційних хворих. У періоди епідемічного підвищення захворюваності кількість розгорнутих ліжок досягало 6000. Це дозволило повністю припинити евакуацію інфекційних хворих на територію СРСР і забезпечити надання їм медичної допомоги в повному обсязі навіть в умовах 4-кратної перевантаження.

Вкрай негативний вплив на санітарно-епідемічну обстановку надавало несвоєчасне виявлення та ізоляція інфекційних хворих. В окремі роки перші три доби ізолювали не більше 55-80%.

Таким чином, основними принципами медичної допомоги інфекційним хворим є, і завжди буде, їх раннє активне виявлення і своєчасна госпіталізація, розробка та застосування нових схем і методів комплексного лікування та інтенсивної терапії, реабілітація, а також диспансеризація перехворілих військовослужбовців.

Сьогодні є над чим подумати та врахувати!

Олег ШЕКЕРА

Опубліковано у Консультації | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.