З турботою про сільські школи

Сьогодні був тур школами Чернігівщини. Аби на власні очі побачити, як влаштовані сільські маленькі школи у найменш населеній області.

Щільність населення Чернігівщини – найменша в Україні. Відстані між населеними пунктами чималі – 30-40-50 км. Без заправок, без зупинок. Лиш безкрайня краса Полісся і поганенькі дороги.

Ми побували за день у 10 школах. Це дуже добре допомагає зрозуміти контекст і виклики. А також спонукає переглянути деякі наші політики.

Короткі думки після:

Над оптимізацією мережі тут дійсно працюють. Область і засновники шкіл за останні 5 років закрили понад 125 маленьких шкіл. Дітей підвозять у кращі та більші заклади. Більші школи, як правило, – це краща якість. Значно.

Але все ж є такі, що мають менш як 40 дітей. Таких ще 47,9%. Багато з них першого вересня 2020-го приймуть лиш 1-2 першокласників. Демографічна криза шалена.

Потрібна подальша оптимізація мережі. Але з обов‘язковим забезпеченням автобусами для підвезення. Це не про економію, а про кращі шанси для дітей. Також треба переглянути принцип пріоритетності розподілу коштів на інвестиції у школу залежно від кількості дітей.

Є і будуть маленькі школи, які неможливо закрити й підвозити дітей. Такі школи за 50-60 км від усього. Хоч вартість підготовки учнів у таких закладах буде понад 60 тис грн на рік, їх потрібно підтримувати no matter what.

Особлива увага потрібна прикордонним школам. Була у двох, які за 3-4 км від Росії. Це єдиний осередок України у цих місцевостях, окрім військових частин. Українське телебачення там не працює.

Дітям і вчителям потрібно дати більше можливостей для особистого розвитку і соціалізації. Лише школи не вистачає.
Скрізь хороші директори та вчителі, які вболівають за справу. Але їм потрібна підтримка.

Нам загалом необхідна окрема політика щодо сільських шкіл. У них по всій країні навчається близько 1,5 млн дітей. Вони мають право на кращі освітні та життєві можливості.

П.С.
Багатьох дітей підвозять вже з першого класу. Вони встають о 7 і їдуть в школу годину. Дівчинка Еля на моє питання, чи не холодно в автобусі сказала: «Холодно вдома, а в автобусі дуже тепло».

Cело Чайкине. Кажуть, Леонід Данилович досі підтримує свою школу. Фото інших очільників держави не помічені:)

Єдиний туалет у приміщенні. Біо. Для дітей і вчителів.

У 2019 за державну субвенцію у школу в селі Буда-Вороб’ївська провели супутниковий Інтернет. Компи поки такі.

Коли думаєш, як покращити якість освіти в селі…

У школі дуже холодно. Обігріти таке приміщення в зимовий холоднючий вітер складно. Проектна потужність на 300. Навчається 40.

Коли нова українська школа в одному класі сумним чином поєднуєтьс зі старою.

Фото з різних шкіл.

Ганна НОВОСАД

Джерело:

Anna Novosad

Опубліковано у На Чернігівщині | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.