Останні дні – особливо важкі для всіх жителів нашої Носівської громади.
Зустрічаємо та проводжаємо в останню дорогу наших загиблих захисників. Невимовно боляче втрачати таких молодих людей, таких хлопців, справжніх захисників, українців, які віддали найцінніше, що мали – своє життя. За кожного з нас, за наш спокій, за тихі ночі, за можливість жити на рідній землі.
Всі вони – Євгеній Закалюжний, Микола Черниш з Володькової Дівиці, юний Назар Утва з Носівки – добровольці, контрактники. Всі вони стали на захист рідної землі.
Неможливо знайти слова, які б зменшили біль від втрати найдорожчих. Найменше, що ми можемо – пам’ятати про їхній життєвий подвиг.
Вчора у Володьковій Дівиці живим коридором шани зустрічали Євгенія Закалюжного. Сьогодні відбулася заупокійна літія та церемонія прощання з Героєм на місцевому кладовищі.
Надзвичайно важко було усім, хто прийшов розділити біль непоправної втрати з батьками Євгенія, рідними. Навіть чоловіки не стримували сліз, бо ще б жити і жити, будувати, створювати, любити….
Ненависні окупанти, що прийшли на українську землю нищити, руйнувати, вбивати. Такі, як Женя, давали їм відсіч упродовж восьми років, а зараз – й поготів.
Маємо пам’ятати, яку ціну платить Україна, наша громада, втрачаючи цвіт нації, кращих з кращих…
Вічна слава і світла пам’ять!
Героям слава!
Герої не вмирають!
Володимир ІГНАТЧЕНКО