Яка користь від нашого земляцького сайту?

Музейники, друковані й електронні ЗМІ, науковці черпають інформацію з нашого земляцького сайту. Музейники – при створенні експозицій і стендів. Друковані й електронні ЗМІ – копіюють публікації, або використовують для підготовки власних. Науковці – при підготовці наукових статей. І це добре.

Про користь від сайту також йдеться в листах РГО «Провісник», яку очолює Тарас Миколайович Дудко – доктор медичних наук, академік РАПН, відомий громадський діяч, племінник Олександра Петровича Довженка.

Почесна грамота ВГО «Селянське козацтво України»  підтверджує, що є користь від нашого сайту.

У публікації «Подолали тисячний рубіж» від 15 липня минулого року мною була зроблена перша спроба стислого підсумку роботи сайту, над розвитком якого працюємо з Юрієм Пероганичем і Анатолієм Пінчуком.

Про наповнення сайту в ній, зокрема зазначено: «За період з 1.07.2013 по 15.07.2018 року, тобто за 60,5 місяців, на новому сайті розмістили 1068 публікацій, з яких:

Анатолій Пінчук – 5 (0,5 %);

Юрій Пероганич – 63 (5,9 %);

Олексій Орєхович – 1000 (93,6 %), з них четверта частина авторські».

До «Подолали тисячний рубіж» було 5 коментарів, які добавили: Володимир Лузан, почесний член Ради, багаторічний голова Куликівського відділення Товариства та керівник ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації; Сергій Ковтун, український галерист, мистецтвознавець і громадський діяч у галузі культури, директор мережі художніх галерей «Раритет-Арт», координатор в Україні Міжнародного центру «Культурне надбання», дійсний член Національної технологічної академії України, член Національної спілки художників України, професійний військовий, полковник запасу; Анатолій Пінчук, почесний працівник транспорту України, лауреат Державної премії СРСР в галузі науки і техніки; Вадим Богдан, керівник наукової ради при Вишгородському міському голові, академік Української академії наук; Микола Волощук, академік Академії будівництва України, заслужений будівельник України.

Після 15 липня не припинилося наповнення сайту матеріалами та станом на 25 лютого становило 1295 публікацій, з яких розмістили:

Анатолій Пінчук – 6 (0,46 %);

Юрій Пероганич – 69 (5,3 %);

Олексій Орєхович – 1220 (94,2 %).

За цей період моя авторська прибавка склала 23 публікації. Число коментарів з 520 виросло до 632, велика кількість яких належить Анатолію Пінчуку.

Крім того, Анатолій Миколайович повернувся до повноцінних публікацій. І це теж добре …

Олексій ОРЄХОВИЧ

Опубліковано у ЗМІ | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

5 коментарів до Яка користь від нашого земляцького сайту?

  1. Катерина Колесник коментує:

    Чудовий сайт! Завдячуючи йому, черпаємо цікаву інформацію про рідну Чернігівщину та її добрих вихідців.

  2. Надія Заваліна коментує:

    Сайт Товариства “Чернігівське земляцтво” – це справді цікавий і потрібний інформаційний ресурс, який своєчасно, а головне розлого розповідає про події, пов’язані з Чернігівщиною, її визначними людьми.

  3. Микола Коваленко коментує:

    Я вже коментував про те, що “Чудову можливість нам надає сайт Чернігівського земляцтва: без зайвих зусиль можна знайти цікаву та змістовну інформацію”. Ще раз щиро вдячний Олексію Орєховичу та всій редакції сайту за безкорисливу для себе, але корисну для суспільства роботу.

  4. Іван Забіяка коментує:

    Для мене взагалі незрозуміло, чому виникло таке питання: “Яка користь від нашого земляцького сайту?”.
    Це питання в плані соцопитування чи виникла проблема, що сайт наступив на чийсь мозоль?
    Якщо в плані опитування – це одна справа. Відповідь може бути одним словом: ВЕЛИКА. А щоб хоч трохи детальніше, то сайт значно оперативніше й об’ємніше висвітлює багатогранну діяльність земляцтва і його членів зокрема, дає творчу можливість багатьом із них, яку апріорі не може надати газета “Отчий поріг”, оскільки тоді мала б виходити обсягом щонайменше 32 чи 48 сторінок. А це насамперед кошти. Сайт обходиться не значно дешевше, а з накладом для тих, хто його розвиває. Він оперативніше подає інформацію. Доступний практично в усіх куточках земної кулі. Газета виходить один раз на місяць. Матеріали, здається, не повторюються. Вони як рідні брат і сестра. Доповнюють одне одного. Це збагачує інформаційний простір, який продукується земляцтвом, демонструє потужність земляцтва.
    А якщо це мозольна ситуація, – то інша справа. Вона потребує іншого формату, іншої інформації, іншого питання.
    Нині практично кожна державна чи громадська інституція, її підрозділи мать сайти. Навіть особисті є сайти і не лише надто визначних осіб.
    Чернігівське земляцтво з такими масштабами обсягів конкретних робіт починає обговорювати питання корисності чи некорисності сайту. Це рівнозначно питанню корисності чи некорисності тієї діяльності, яку здійснює земляцтво для і на малій батьківщині.

  5. Борис Гузь коментує:

    У мене невеличкий ювілей, в лютому виповнилося три роки, як я співпрацюю з сайтом Чернігівського земляцтва. Спілкуюсь з Олексієм Орєховичем, завдяки йому опублікував 10 статей з історії Чернігівщини, які висвітлюють маловивчені сторінки персоналій Ічнянського краю. Звичайно ж, це небагато, якщо порівнювати з творчим доробком Олексія Федоровича, список опублікованих статей якого просто вражає.
    А питання «Яка користь від нашого земляцького сайту?», на мій погляд, недоречне. Адже сайт забезпечує оперативну публікацію історичних досліджень, вони стають доступними для широкого кола читачів по всьому світу. Ті, хто проводить дослідження з використанням мережі Інтернету, мене добре зрозуміють.
    Публікації на паперових носіях теж важливі, але їх доводиться довго чекати, написане часто накопичується. Та й частина краєзнавчих видань не розміщується в мережі, а наклади видань малі, що створює додаткові проблеми з їх пошуком.
    Тож сподіваюся, що сайт продовжить свою подвижницьку діяльність, та висловлюю щиру подяку Олексію Орєховичу та всій редакції сайту за їх безкорисливу працю.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.