П’ять років тому, читачі у дванадцятому числі часопису «Отчий поріг» (https://chz.org.ua/wp-content/uploads/2014/11/грудень.pdf) на сторінці 2 «У ГРУДНІ СВЯТКУЮТЬ СВІЙ ЮВІЛЕЙ», крім іншого, прочитали:
«ПІНЧУК Анатолій Миколайович – 65 – річчя. Народився 20 грудня 1949 року в с. Марківці Бобровицького р-ну. Працював заступником начальника відділу Головного інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці. Обирався депутатом Дарницької районної ради Києва.
Лауреат Державної премії СРСР в галузі науки і техніки.
Офіцер у відставці.
Почесний працівник транспорту України».
А вже на сторінках 10-11 часопису, у статті Валентина Авдієнка «ЩАБЛІ зростання», читачі більш детально ознайомилися з життєвим шляхом ювіляра Анатолія Пінчука.
Як відомо, «Отчий поріг» не всім ювілярам присвячує не тільки дві, а й одну сторінку про життєвий шлях. Але ж у даному випадку мова про земляка з особливими заслугами – лауреата Державної премії СРСР в галузі науки і техніки, почесного працівника транспорту України.
У Вікіпедії є сторінка Пінчук Анатолій Миколайович.
П’ять років пролетіло досить швидко. І знову читачі у дванадцятому числі часопису «Отчий поріг» на сторінці 2 «У ГРУДНІ СВЯТКУЮТЬ СВІЙ ЮВІЛЕЙ», крім іншого, прочитали:
«ПІНЧУК Анатолій Миколайович – 70- річчя. Народився 20 грудня 1949 року в с. Марківці Бобровицького р-ну. Працював заступником начальника відділу Головного інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці. Обирався депутатом Дарницької районної ради м. Києва. Лауреат Державної премії СРСР в галузі науки і техніки. Почесний працівник транспорту України».
Більш детальної згадки про ювіляра читачі часопису вже не знайшли. І, мабуть, не випадково. Адже Анатолій Миколайович, крім участі у багатьох заходах земляцтва та його відділень, впродовж останніх п’яти років був ще й уважним відвідувачем земляцького сайту та читачем часопису. Свої відгуки, зауваження, побажання, пропозиції до публікацій на сайті та статей у часописі він висловлював у коментарях.
За останні п’ять років кількість коментарів, які Анатолій Пінчук залишив на сайті земляцтва, давно подолала сотенний рубіж і він лідирує серед відвідувачів сайту та читачів часопису, що залишають свої відгуки на прочитане. До речі, станом на сьогодні, 20 грудня, за період роботи нового сайту з 16 травня 2013 року, зафіксовано всього 800 коментарів на 1659 публікацій.
Чимало коментарів Анатолій Миколайович присвятив часопису «Отчий поріг», частина з яких була врахована.
Однак, за браком обліку врахування висловленого в його коментарях, важко оцінити внесок Анатолія Пінчука у розвиток земляцтва, земляцького руху, громадянського суспільства й іншого. Але він гордо тримає голову …
У день 70-річчя, бажаю Анатолію Миколайовичу здоров’я, благополуччя в родині, розуміння земляків і особистої віри в те, що всі його старання в останні п’ять років будуть не марними.
Олексій ОРЄХОВИЧ
Про Анатолія Миколайовича Пінчука писати не просто. Олексію Федоровичу Орєховичу – вдалося. І сказати слово, і прикріпити п’ятирічної давності порогівські матеріали. Той, хто знає остракістичну ситуацію навколо особистості Анатолія Пінчука, чудово розуміє, наскільки ці матеріали гармонійні і комплексні, як вони спокушують до неювілейних роздумів. Але – таки ювілей.
Вчора був чудовий і сонячний день. Я побажав Анатолію Миколайовичу якомога більше таких днів у його житті. Вчорашній день міг би бути не лише подарований Богом, а й земляцтвом: на конференції. Але, якщо для Бога життєва позиція Анатолія Миколайовича одобрена й закріплена Сонцем: його світлими й теплими проміннями, чистим небом, то для земляцтва стандартними кількома рядками на другій сторінці, вимушеними кількома рядками.
Недаремно в матеріалі згадується, що Анатолій Миколайович – лауреат Державної премії СРСР в галузі науки і техніки. І справа не в абревіатурі. А в тому, що цю особливу заслугу він одержав за високий професіоналізм в інформаційно-обчислювальній галузі. І хоча це було кілька десятків років тому, сьогодні переконуєшся, наскільки Анатолій Миколайович у темі. Чернігівське земляцтво, з його масштабами діяльності, мало б цим скористатися…
Сьогодні погода вже змінилася. Життя таке. І я точно знаю, що для Анатолія Пінчука це не перешкода. У нього ще достатньо і фізичних, і духовних сил. І не ховається він під чи за парасольками, не лякають його вітри. Він упевнений, логічний і переконливий. Хай так і буде! Многая Вам, Анатолію Миколайовичу, літ во здравії і спасенії!
Многая літа, Анатолію Миколайовичу! Здоров’я, наснаги і творчих успіхів!
Дякую Олексію ОРЄХОВИЧУ за теплі, проникливі слова в мою адресу.
Також вдячний тим землякам, які згадали мене в своїх відгуках, і всім тим, хто просто прочитав публікацію.
Тримаймося! Ми повинні зробити цей світ кращим…