Донецький край подарував нашій Чернігівщині не одного потужного громадянина, якими гордиться, як і тими, хто поклав життя на розбудову всієї України. Згадаймо лишень одного з очільників нашого земляцтва Володимира Пушкарьова, який знайшов свою долю на берегах Десни і стільки зробив для розквіту Чернігова.
Таким же світлим патріотом нашого древнього княжого краю був і Ростислав Андрійович Мусієнко, котрий нещодавно відійшов у інший незбагненний світ. Відійшов у розквіті творчих сил, маючи стільки ідей і задумів. Могутньої статури, оптимістичної натури, товариської вдачі, Ростислав Андрійович ще недавно впевнено заглядав у майбутнє, мріяв зробити багато для придеснянського краю, котрий став йому і полем утвердження, і останнім прихистком. На жаль, його життєва стежка так несподівано обірвалася…
Справді, шляхи Господні неісповідимі. Саме вони привели свого часу юнака з Макіївки до Чернігова. Там він закінчив фізичний факультет педінституту імені Тараса Шевченка з відзнакою і розпочав тривалу журналістську роботу. Працював у багатотиражці, на обласному радіо, власкором Держтелерадіо України та першого Національного каналу телебачення. Видавав деякий час журнал «СКІФ», газету «Чернігівщина». А паралельно писав вірші, прозу. Особливо значним його досягненням став актуальний пророчий роман «Завихрений час», без якого важко уявити сучасну українську літературу.
Він був легким на добрі справи. Досі згадується, як щиро він узявся до роботи з підтримки музеїв Чернігівщини, яку свого часу проводило наше столичне Чернігівське земляцтво за програми Культурного фонду України. А скільки чудових сповідальних нарисів написав він для нашої газети про героїв-воїнів, котрі полягли в боях на багатостраждальній Донеччині. Таке ніколи не забувається. Тепер він теж вписався в журний журавлиний клин і відлетів у вічні небеса.
Часто, дуже часто звучить над Україною: «Герої не вмирають». Так, справді так, як засвідчує історія людства. Не вмер і наш добрий земляк із донецьким корінням Ростислав Мусієнко. За нього живе далі його полум’яне Слово, з якого все починається. Віримо в цю неперебутню істину.
Леонід ГОРЛАЧ