Сини гинуть, герої не вмирають, а сльози матерів не висихають.
Такий трагічний стан спонукає багатьох матерів до написання віршів.
І плачуть і стогнуть від болю
Матерів України серця.
Сини полягли на Майдані!
І що,після цього війна!?
Хіба ж ми для цього носили,
Під серцем синочків своїх?
О, Боже, ти мій милостивий!
Спаси, заступи й збережи.
Розуму дай супостату з Росії,
Якщо в нім ще є щось людське,
Зупини божевільну людину,
Бо ж мир на Землі понад все.
Де ж ти – «президент» Янукович?
Ти зрадив, утік, нас продав,
Хотів на коліна поставить,
Але не дозволив Майдан.
Тепер ти керуєш з Росії.
Як звір, як остання тварь.
Не жаль народу країни?
Та де ж в безсердечного жаль?
Побійся «Небесну ту сотню».
Для тебе ж це кара з небес.
Та й відмолить ти не зможеш,
Бо гріх твій не має вже меж.
Відстоїмо гідно, ми зможемо.
Не раз вивільнялись з ярма.
Нам Боженько Наш допоможе,
Бо в Нас Україна одна.
Олександра ДЕМ’ЯНЕНКО