Чи відвідував Пушкін Ічню?

Як відомо, що Олександр Сергійович Пу́шкін (26 травня (6 червня) 1799 — 29 січня (10 лютого) 1837) – російський поет, драматург і прозаїк, автор критичних та історичних творів, якого ще за життя називали генієм, а з другої половини 1820-х років він став вважатися «першим російським поетом», мав певне відношення до України.

Дружина поета, Наталія Миколаївна Гончарова (27 серпня (8 вересня) 1812 – 26 листопада (8 грудня) 1863), була правнучкою визначного українського військового, політичного та державного діяча, Гетьмана Війська Запорозького Правобережної України (1665-1676), очільника Гетьманщини (1668-1670) Петра Дорофійовича Дорошенка.

Пушкін був у близьких стосунках із українцями Миколою Андрійовичем Маркевичем, Михайлом Олександровичем Максимовичем, Дмитром Миколайовичем Бантиш-Каменським,Орестом Михайловичем Сомовим, допомагав Миколі Васильовичу Гоголю увійти в російську літературу. Він цікавився українським фольклором, однак українська народна образність не знайшла майже ніякого відбитку в його творчості.

Перебування під час заслання в 1820—1824 в Катеринославi та Одесі, відвідування Києва, Кам’янки біля Білої Церкви, помістя Родзянків на Полтавщині, Бовтишки на Кіровоградщині) познайомило Пушкіна з українським національним життям і природою України.

Пушкін намагався вплинути на Кіндрата Федоровича Рилєєва, щоб останній переробив свою поему «Войнаровський» в російському націоналістичному дусі, в цьому ж напрямку писав Пушкін свої нотатки «Історія Петра», де тенденційно висвітлено шведсько-російсько-українську війну 1708—1709.

Поему «Полтава», високо оцінену Миколою І, Пушкін написав у напрямку здійснення планів, навіяних йому царем, а також для демонстрації своєї відданості офіційній ідеології у зв’язку зі слідством проти нього. Завданням «Полтави» було довести «історичну закономірність» знищення української державності та створення Російської Імперії. В одичному плані оспівано велич Петра І, у мелодраматичному – запламовано постать Івана Степановича Мазепи. Іван Мазепа у нього «підступний», «лютий», «хитрий», «холодний», «згубник», «лукавий», «змій», у нього «чорні помисли», він носить у грудях «кипучу отруту».

Пантелеймон Олександрович Куліш підкреслював значення Олександра Пушкіна для української літератури. Пушкін впливав на нього як вишуканістю свого поетичного слова, так і великодержавною російською ідеологією. Тарас Григорович Шевченко своєю поемою «Сон» («У всякого своя доля») пристрасно заперечив пушкінську апотеозу Петербургу в поемі «Мідяний вершник».

Наш земляк, який родом із села Хаєнки Ічнянського району, кандидат технічних наук, доцент Криворізького національного університету Борис Олександрович Гузь близько двох років збирав дані, а за зібраними даними кілька років тому написав статтю «Чи відвідував Пушкін Ічню?» та запропонував її розмістити на нашому сайті для того, щоб першими читачами були земляки.