28 березня на Байковому кладовищі столиці відбулося відкриття пам’ятника видатному українському оперному співаку, народному артисту СРСР, Герою Соціалістичної праці, народному артисту України, лауреату Національної премії України імені Тараса Шевченка, Герою України Дмитрові Гнатюку. Церемонію приурочили до 92-ї річниці від дня народження легендарного артиста.
Пам`ятник вирішив встановити син Дмитра Гнатюка Андрій з дружиною Галиною Макарівною. Було багато почесних гостей, адже вшанувати Дмитра Михайловича є за що.
На урочистому відкритті пам`ятника прийшли літератори, музиканти, політики, журналісти та громадські діячі. Серед присутніх були, зокрема: Президент України в 2005-2010 роках Віктор Ющенко, Міністр культури України Євген Нищук, голова ГО «Буковинське земляцтво в місті Києві «Буковина», Надзвичайний і Повноважний Посол України Валерій Цибух, український поет, громадсько-політичний діяч, Герой України Дмитро Павличко, поет-пісняр Андрій Демиденко, український письменник, журналіст, телеведучий, співак Дмитро Гордон.
Під час свого виступу Дмитро Павличко наголосив:
«Дмитро Гнатюк – візитна картка нашої європейської пісенної культури. Цей великий співак мав велике шанування від усіх народів світу. Немає такого оперного театру, де б він не співав, і немає народу, який не відгукнувся на його пісню – Австралія, Латинська Америка, Європа, Північна Америка. Скрізь його знали. Ми його не втратили. Просто його епоха минула».
Дмитро Васильович прочитав на пам’ять свій вірш «Дмитрові Гнатюку»:
Мій друже Дмитре, не поглине
Тебе земля й небес блакить,
Ти будеш в серці України,
Як пісня туги, що не спить.
Твій голос не помре ніколи,
Бо то не солов’їний плач,
То – сонце правди ясночоле,
Що пробивається крізь мряч.
Будив глибіні непокори
Народу нашого твій жаль,
І вічно сяятимуть гори,
Де ти знайшовсь, як пектораль.
Ніхто не заспіває краще,
Бо в твому голосі живе
Єство прощаюче, творяще,
Що гоїть рани, а не рве.
Ми зустрічались, як ушкали,
У тіні молота й серпа,
Та не співали, а мовчали
Понад могилами УПА.
Були ми, як зернята в жорні,
Та знали – нас не розітруть,
Нас прапори червоно-чорні
Згадають і самі знайдуть.
Самі знайдуть, як муки слова,
І як мого життя душа,
І як тривожних нот основа –
Великі сльози Білаша.
А ще тобі, несхитний княже
Всіх оперних на світі сцен,
Сорочка мамина розкаже,
Який од вишиття хосен.
Нас Україна позбирала,
Нам подих свій дали степи…
Мій друже Дмитре, тихне залу.
Співає вся планета. Спи.
Дуже вражаючим був виступ Дмитра Гордона. Він зазначив: «Я вважаю Дмитра Гнатюка одним із символів країни. Завдяки йому Україну знали і поважали у всьому світі. На жаль, наша країна невдячна щодо таких людей, як Дмитро Михайлович. Я вважаю, що держава повинна ставити монументи таким людям, а не родина, і називати вулиці іменами видатних людей, які прославляли Україну. Коли був депутатом Київради, написав клопотання про присвоєння імені Дмитра Гнатюка одній із вулиць. Поки цього не зробили. У депутатів багато інших проблем».
Дмитро Ілліч також підкреслив: «Дмитро Михайлович дуже любив Україну. Любив не пафосно, а щиро, усім серцем. Кожна його нота була пронизана любов’ю до батьківщини. І я думаю, що кожен із нас має робити все, щоб зберегти Україну, щоб її не розірвали на частини. Це особливо важливо зараз, коли вже протягом трьох років країні загрожує величезна небезпека. І якщо ми збережемо Україну, це буде найкраща пам’ять про Дмитра Гнатюка».
Олексій ОРЄХОВИЧ
Дмитро Михайлович Гнатюк – епохальна постать світового масштабу в царині оперного мистецтва. А ще він прекрасна людина, чудовий співрозмовник, великий доброзичливець, майстер мудрого, виваженого слова, що полонить душу і тіло. Доля подарувала мені 18 щасливих років дружби з цим дивовижним чоловіком. Наш святий обов’язок не тільки пам’ятати видатного сина України Дмитра Гнатюка, а щиро і з любов’ю вшановувати та увічнювати його ім’я в новітній історії нашої країни.