Додому

Не зможу жити я на чужині,

Бо не дзвенить тут пісня солов’їна,

Я бачу Батьківщину уві сні,

Мою прекрасну рідну Україну.

Тут не цвіте калина у дворі,

Тут не тече Дніпро через пороги,

І не тріпочуть листям явори

І в степ широкий не ведуть дороги.

Шумлять тут апельсинові сади

І тепле море котить хвилі пінні,

Мені б краплину чистої води

З криниці що в коханій Україні.

Я полишаю цей південний рай,

Я до землі стражденної полину,

Туди де яблуневий цвіт-розмай,

Додому, в неповторну Україну.

Примчу додому, в трави упаду,

Найкращу в світі землю поцілую

І до води живої припаду,

О, Земле рідна, так тебе люблю я.

oa_14079527

Ольга АНЦИБОР

Опубліковано у Присвяти | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

1 коментар до Додому

  1. Ольга Анцибор коментує:

    Я вдячна Олексію Орєховичу, що він дав можливість ознайомити моїх друзів-земляків з моєю творчістю. Адже земляки – це не тільки люди, які народилися в одній місцевості. Земляки – люди, яких об’єднує любов до рідного краю, до своєї малої Батьківщини, об’єднує спільна радість за її процвітання та спільний біль за її негаразди. Наше Земляцтво гуртує нас у боротьбі за кращу долю нашої рідної Чернігівщини. То ж давайте разом боротися і за порятунок Десни, яка, на превеликий жаль, втратила статус найчистішої річки Європи, і за вшанування пам’яті наших земляків – воїнів АТО, які загинули на Сході, і за популяризацію творчості талановитих людей.

Залишити коментар до Ольга Анцибор Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.