Цьогорічні збори Чернігівського земляцтва до 21-ї річниці його утворення показали, що Довженківське Сосницьке відділення, цієї найбільшої громадської організації Києва, завжди попереду, незважаючи на всілякі перешкоди.
Для участі у заході до Міжнародного виставкового центру на Броварському проспекті столиці з Сосниці вчасно прибули заступник голови райдержадміністрації Олег Трамана, заступник голови райради Геннадій Смаглюк, Сосницький селищний голова Андрій Портний і дипломант Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів і фестивалів, лауреат премії імені Григорія Верьовки та літературно-мистецької премії імені Дмитра Луценка народний аматорський фольклорний колектив «Криниці» Сосницького районного будинку культури під керівництвом заслуженого працівника культури України Ганни Кузьменко.
За сценарієм заходу один з найкращих народних аматорських фольклорних колективів Чернігівщини і України колектив «Криниці» мав третім дарувати свої пісні учасникам і гостям зборів. Але так склалося, що перші за розробленим сценарієм не були готові до виходу на сцену першими, а тому «Криниці» залюбки відкрили пісенно-танцювальне дійство з передачею запашного сосницького кoрoваю столичному Чернігівському земляцтву.
Керівники району та районного центру теж не гаяли часу. Адже прибули на такий захід, де можна в неформальній обстановці поспілкуватися з необхідними людьми та домовитися про вирішення нагальних проблем Довженкового краю.
Першим у поле зору Геннадія Смаглюка попав голова обласної ради Ігор Вдовенко, з яким ми попрямували до міні-виставки Сосницького літературно-меморіального музею Олександра Довженка. Адже вже давно назріло вирішення питання про надання статусу національний цьому унікальному закладу культури, що перебуває у комунальній власності обласної ради.
Було про що поговорити керівнику районної ради з активістом відділення – відомим вченим-економістом і громадським діячем, професором Леонідом Шморгуном.
А можливостями нашого давнього друга Володимира Малишева ми поділилися з керівником Варвинського відділення, куратором якого являюсь як заступник голови Ради земляцтва, і це дозволило минулого року цьому відділенню здійснити деякі важливі заходи.
Корисним було наше спілкування з активним постачальником цікавих матеріалів для земляцького сайту, директором Чернігівського обласного історичного музею імені Василя Тарновського Сергієм Лаєвським. Приємно, що в провідному музеї області не забувають про видатних вихідців Сосниччини, наприклад, про Леоніда Смирнова, якому 15 грудня минулого року відзначався 125-річний ювілей, і Василя Тарасенка, 110-річчя від дня народження якого виповнюється 18 квітня.
«Я знаю, що ми під небом одним» – так назвала свою фотовиставку учениця 10-А класу Українського медичного ліцею Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, юна землячка Марина Куріленко – донька Ірини Куріленко та онука Михайла та Валентини Давиденків – активістів відділення.
Щоб краще познайомитися з творчістю юного, але вже досвідченого фотографа, на виставку гляділи чисельні земляки, а ми з Галиною Орєхович привітали Маринку, вручили подарунок і побажали подальших творчих успіхів.
На фотовиставку Марини також завітав народний депутат України, активіст відділення Василь Амельченко з групою помічників і також побажали юній леді досягти успіхів у фотомайстерності.
На початку зустрічі у земляцькому «курені» Геннадій Смаглюк зачитав рішення Сосницької районної ради №131-VІІ від 27 грудня 2016 року «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Сосниччини» та із Олегом Траманою вручили мені оригінал цього документа та Свідоцтво про присвоєння звання.
А знак «Почесний громадянин Сосниччини» вручив Олег Ляшко – перший кавалер цієї відзнаки, народний депутат України, лідер «Радикальної партії Олега Ляшка».
Після цього у колі земляків-довженківців відбулося щире спілкування з народними обранцями – Олегом Валерійовичем і Василем Васильовичем, котрі, до речі, доклали чимало зусиль, щоб Сосниччина не пасла задніх. Вони в один голос повідомили, що настав час вирішувати й питання щодо присвоєння посмертно звання Герой України Олександру Довженку та надання статусу національний Сосницькому літературно-меморіальному музею Олександра Довженка. Олег Ляшко повідомив землякам – довженківцям про те, що 21 січня буде про це говорити з Президентом України Петром Порошенком.
Також не обішли стороною питання фінансової підтримки закладів культури району та інше.
Незважаючи на те, що редакція часопису «Отчий поріг» не розміщувала впродовж 2016 року матеріали про діяльність відділення та проведені спільні заходи з райдержадміністрацією та райрадою, з метою збереження та збільшення передплатників серед сосничан було оголошено про розіграш призу, володаркою якого стала Валентина Мовчан.
Вона отримала мистецтвознавче видання, в якому висвітлюється життєвий і творчий шлях щирого довженківця, справжнього друга Довженкового краю, одного з провідних майстрів сучасного українського книжкового мистецтва – народного художника України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, заступника голови Українського фонду культури, директора видавництва «Криниці» Леоніда Івановича Андрієвського.
Керівники району та райцентру продовж усього часу перебування в «курені» спілкувалися з активістами відділення.
Своїми враженнями вони також поділилися про щойно переглянутий відеофільм «Наш час», в якому йдеться про діяльність відділень земляцтва впродовж 2016 року.
Андрій Портний зазначив, що про діяльність Сосницького відділення у відеофільмі побачили значно менше, ніж очікували. «За діяльністю відділення впродовж минулого року ми не тільки уважно спостерігали, перечитуючи публікації та повідомлення на сайтах земляцтва, райдержадміністрації та районної ради і в газетах району, а ще й самі брали участь у багатьох спільних заходах. Дуже прикро, що ми цього не побачили, а почуте нас засмутило», – наголосив Андрій Дмитрович.
Геннадій Смаглюк звернув увагу на те, що у відеофільмі ніяким чином не згадали про те, що минулого літа в Сосниці працював молодіжний спортивно-патріотичний табір «Січ» для юнаків і дівчат віком від 14 до 18 років, про який неодноразово згадувалося на сайтах земляцтва, райради та райдержадміністрації. «Не побачили ми також і про інші важливі заходи, що були проведені спільно відділенням, райдержадміністрацією та райрадою на виконання минулорічної Угоди про співпрацю. Разом з тим, у відеофільмі ми побачили про діяльність братніх відділень фото з позаминулих років. Одним словом, «наплювательськи» віднеслись до батьківщини Олександра Петровича Довженка», – обурився Геннадій Анатолійович.
Врахувавши все, вирішили поточного року не брати участь у подібних відеофільмах, які компрометують Довженків край, а ширше використовувати професійні та інші можливості земляків – сосничан для підготовки власних відеофільмів. А присутній при цьому благодійник і громадський діяч Олександр Чуприна погодився фінансувати їх виробництво.
Ми щиро дякували Геннадію Смаглюку, Олегу Трамані, Андрію Портному за плідну співпрацю з нами, а Ганні Кузьменко за те, що своєю присутністю та піснями прикрасили нашу зустріч.
До нашого «куреня» завітало чимало земляків з інших районів, а також ряду земляцтв.
Насамкінець з привітаннями до «куреня» завітав Віктор Вікторович з дружиною Аллою Володимирівною.
Олексій ОРЄХОВИЧ
Ледве не єдиний дописувач, який оперативно реагує на всі події, що відбуваються в Земляцтві, це пан Олексій Орєхович. Чесно кажучи, я свого часу навіть не мав уявлення про те, що колишній голова колгоспу має такі літературні здібності… Але по факту що є-те є. З іншого боку, в цьому нема нічого дивного: один з колишніх голів колгоспу був Міністром закордонних справ. Так що таланти нашого пана Олексія ще не цілком розкриті і попереду він має багато можливостей. Побажаємо йому подальшого творчого успіху в його літературних доробках. З перспективою….
Сповіщення: Сосницька селищна рада
Кожна людина має пам’ятати звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову, культуру. А любов до рідного краю, до землі, до людей, що її заселяють, повинна бути спільною турботою для того, щоб він був багатшим, красивішим, культурнішим.
Вперше побувавши на такому зібранні в складі народного аматорського фольклорного колективу “Криниці” я і мої колеги-криничани були приємно вражені високим рівнем організації та проведення даного заходу. Велика кількість присутніх на зборах свідчить про те, що громадська організація Товариство “Чернігівське земляцтво” дієва, впливова та багаточисельна.
Під час перегляду фільму цікаво було дізнатись, які конкретні справи зроблено в районах, завдяки співпраці з відділеннями.
Приємно усвідомлювати, що є багато людей, які небайдужі до проблем своєї малої Батьківщини, і в силу своїх можливостей, допомагають їх вирішувати.
Тож залишайтеся і надалі, Олексію Федоровичу, активним громадським діячем, свідомим громадянином та мудрим помічником і порадником для своїх земляків – сосничан.
На загальних земляцьких зібраннях я вже не вперше. Відвідуючи їх, моя душа переповнюється від почуттів.Тому що тут знайомлюся з багатьма творчими особистостями, а краєзнавча бібліотечка та бібліотечка літератури рідного краю, які містяться в шкільній бібліотеці Великоустівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, поповнюються новими надходженнями. А ще я маю можливість чути виступи фольклорних колективів області, черпати інформації про той чи інший музей. Це мені допомагає у майбутньому при складання екскурсійного маршруту, так як ми багато подорожуємо. Мене цікавить і радує те, що для своїх роблять члени земляцтва. Сухо звітувати про цю роботу, звичайно, не так корисно. Тому, на мою думку, знімати та показувати фільми про це – резонно. Ось, наприклад, тогорічний фільм мені дуже сподобався і я його навіть показувала своїм вихованцям, розповідаючи їм про 20-річний ювілей Чернігівського земляцтва. Та в даний момент хочу відмітити, що робота по зйомці фільму виконана неякісно, необ’єктивно. Хоча б там, де мова йде про роботу кожного відділення. Чому ви розповідали про Варвинський район, то згадали про екскурсію до Києва? Але ж скільки вже таких екскурсій організовано силами Сосницького відділення і не лише до столиці, а і в інші регіони України. Можливо, хтось заперечить, що то ж діти їздили. Але ж у складі цих екскурсійних груп були і старшокласники, і студенти, і вчителі, і, просто, пересічні особистості, які люблять та цікавляться історією рідного краю. Про яке залучення молоді до земляцтва можна говорити, коли про них навіть не згадують. Активісти Сосницького відділення намагаються проводити велику роботу по пропаганді творчості своїх земляків, зокрема Олександра Довженка і Олекси Десняка, членів літературно-мистецького об’єднання «Убідь», популяризації життя та діяльності видатних особистостей рідного краю, героїко-патріотичного вихованню підростаючого покоління. Багато було сказано у фільмі про спортивні досягнення наших сусідів, а хіба ж творчі – не те?! Як на вашу думку? Чомусь скрізь були названі прізвища, а у нас ніби нема людей? Це ж добре, що хоч на офіційному сайті Чернігівського земляцтва можна дізнатись про цю роботу.
На мою думку, це сталось так тому, що назва нашого району відповідає літері, яка розташована в кінці алфавіту, тому розповідаючи про роботу кожного відділення, просто на Сосницю не вистачило часу.
Дуже хочеться, щоб на ці недоліки в майбутньому було звернено увагу і тими, хто писав сценарій, і режисером, який повинен тримати свою режисерську марку, незабуваючи про те, що Сосниччина – це батьківщина кіномитця зі світовим ім’ям Олександра Довженка.
А ось стосовно передплати газети «Отчий поріг». У нашому невеликому поселенні Велике Устя, де жителів нараховується до 300 чоловік, передплатили їх аж десять примірників. Це періодичне видання особисто мені стає дуже в пригоді при проведенні занять краєзнавчого гуртка. Багато цікавих досліджень, грунтованих на документах, вийшло з-під пера Олексія Орєховича. Минулого року він розмістив на сайті земляцтва чимало актуальних статей свого авторства на теми, що цікавлять педагогів і учнів. Однак, з незрозумілих причин, минулого року газета зовсім не друкувала матеріали цього автора. Але, незважаючи на такий суттєвий недолік, я щиро вітаю всіх земляків з 15-річчям “Отчого порогу”!
Хочеться від душі подякувати Олексію Федоровичу за оперативне розміщення інформації про події в земляцтві та привітати його ще раз з високою нагородою. Можливо я щось пропустив, але у мене нема інформації стосовно того, що його керівництво земляцтва привітало на сайті. Будемо надіятись, що в газеті “Отчий поріг” знайдеться місце для двох речень.
Відеофільм, як підсумок роботи відділень за 2016 рік повинен росповідати за 2016 рік, а там дуже багато матеріалу за попередні роки. Крім того, в ньому розповідається про деякі заходи, що не мають ніякого відношення до роботи відділень і земляцтва.
Мав можливість побувати у Києві на зборах Чернігівського земляцтва з нагоди 21-ї річниці його утворення. Надзвичайно цікаве зібрання. Гарна нагода в неформальній обстановці зустрітися з земляками, колегами з інших районів Чернігівської області та народними депутатами України. Від себе особисто та від імені усієї делегації з Сосниччини, хочеться подякувати Олексію та Галині Орєховичам за відммінну організацію нашого перебування на зборах земляцтва і привітати Олексія Федоровича з присвоєнням звання “Почесний громадянин Сосниччини”, знак якого він отримав з рук іншого “Почесного громадянина Сосниччини”, народного депутата України Олега Ляшка.
Ну а наші “Криниці”, як і завжди, були на висоті.
Вже вкотре відбулася зустріч земляків. Мені приємно було зустрітися із землячкою, вчителькою Великоустівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Валентиною Мовчан, яка приймає активну участь у роботі земляцтва, є дописувачем офіційного сайту земляцтва та газети “Отчий поріг”. Ця жінка мене вражає своєю відданістю справі, опікується молоддю, організовує екскурсійні поїздки школярів, студентів і колег вчителів до визначних місць України, піклується про ветеранів, проводить тематичні вечори щодо історії рідного краю, організовує та проводить заходи щодо вшанування пам’яті жертв Голодомору у Великому Усті. На все в неї знаходиться час, тільки у відеофільмі на жаль не знайшлося місця, щоб згадати про таку чудову жінку. Велика подяка Олексію та Галині Орєховичам за чудову організацію зустрічі земляків.
Ми всі під одним небом, і мусимо про це пам’ятати. Кожна пташина знає рідний ліс, де вперше розправила крила; кожна рибина знає, з якої річки почалося її життя. Кожна людина має пишатися своїм родом та плекати у серці любов до рідних країв, де бігала босоніж весняними стежками, і пронести ці спогади крізь життя. Олексій Федорович і Галина Дем’янівна Орєховичі не дають забувати сосничанам про їхнє коріння. Кожного разу я з радістю відвідувала збори Чернігівського земляцтва, а цього року стала учасницею, оформивши виставку своїх фотографій. Щиро дякую Олексію Федоровичу за можливість поділитися добром із земляками та показати світ моїми очима.