Серед синантропних (тих, які гніздяться біля осель людини) корисних птахів лелека білий займає особливе місце. В Україні його називають чорногуз, бусул, а на Чернігівщині (зокрема в Куликівському районі) – клекетень. Як красиво та гордо лелеки виглядають у небі, на болотах, луках, ланах, де їх можна спостерігати впевнених, спокійних рухах, або застиглих на довгих тонких ногах. Може птаха стояти на одній нозі, сховавши голову під крило, у своєму великому та плоскому гнізді.
Лелека білий відноситься до корисних птахів. Він знищує велику кількість не лише жаб, але і мишей, зокрема полівок, ховрахів, ящірок, дрібних гадюк, різних комах та їх личинок, наприклад, плавунців. Вони є санітарами боліт та інших мілководних угідь, сприяючи розмноженню риби. Протягом літа лелеки полюють частіше по одинці. Але, з початку вересня та до відльоту в теплі краї в жовтні, вони збираються чисельними зграями на луках.
У ряді країн Західної Європи лелека білий зник, а в деяких країнах йому загрожує зникнення. Кількість цих крупних, красивих і корисних птахів постійно зменшується і в Україні. Тому, у ряді країн лелека білий занесений на червону сторінку Червоної книги, як зниклі птахи, в інших країнах він занесений на жовту сторінку Червоної книги, як птахи, яким загрожує зникнення. В Україні він занесений до Червоної книги, як птах, який потребує охорони. Позитивне вирішення цієї справи значною мірою залежить не лише орнітологів, а і від всього сільського населення Полісся, особливо Чернігівщини.
Основні причини зменшення кількості лелеки білої є дуже широке використання на сільськогосподарських угіддях різних отрутохімікатів, осушення боліт. А в Північній Африці, куди лелеки перелітають на зиму, вони є мисливські об’єкти, і відстріл їх в останні роки постійно зростає.
Лелека вірний своєму домові й своєму подружжю не меншою мірою, ніж лебеді. Живуть вони парами, з року в рік повертаючись з вирію до свого гнізда. Якщо подружжя лелек весною не повернулись до свого гнізда – то це значить, що вони загинули або трапилась інша біда.
Гніздо лелеки будують ранньою весною в селах на великих старих деревах, на дахах сільських хат та господарських будівель, на телеграфних стовпах і навіть на опорах електромереж. Гніздо лелеки, самець і самка, будують в березні – квітні. Гніздо велике, плоске, діаметром до одного метра та навіть більше. Люди можуть приваблювати лелек і допомогти їм в будівництві гнізда, коли на дереві, на даху хати, хліва чи на вершині високого стовпа закріплює старе колесо від воза, набивають раму з дощок. Як казково виглядають гнізда лелек на телеграфних стовпах вздовж дороги Чернігів – Ніжин в Куликівці на Чернігівщині. Це певною мірою є інформація про те, що болота та луки біля Куликівки є екологічно благополучні, а люди живуть тут добрі.
Частіше лелека відкладає четверо яєць, але може бути від двох до семи. Яйця насиджують по черзі самка і самець протягом місяця. Пташенята вилуплюються голі, безпорадні, але галасливі. Слід зауважити, що дорослі птахи голос втрачають. Вони здатні лише специфічно і неповторно тріскотіти, ударяючи довгими верхньою частиною дзьоба по нижній.
Лелеки – добрі батьки. Вони ретельно дбають про своїх пташенят. Годують їх протягом дня до 10 разів, вкладаючи корм в широко розкритий дзьоб пташеняти. Тому вони ростуть і розвиваються швидко. Перші вильоти з гнізда пташенята здійснюють під контролем і разом з батьками. Батьки їх навчають техніці полювання.
Оскільки лелека біла є синантропною птахою, її збереження та благополуччя значною мірою залежать від людини, її бережного відношення до природи. А природа за це віддячить людині великими благами. Про це необхідно пам’ятати. З цим ми звертаємося до селян всього Полісся – любіть цих птахів, дбайте і оберігайте їх.
Володимир ДАВИДЕНКО
Читати також:
ГАЙСТЕР — іще одна назва лелеки.