Неповторні сторінки життя

Ще у далекому дитинстві, заглядаючи у скельце калейдоскопа завжди дивувалась, як із маленьких різнобарвних уламків скла створювались  неймовірні узори та змінювалися від найменшого поруху. Нині, з плином часу,продовжую  дивуватись тому, як людина своїми вчинками вимальовує чудові, яскраві та неповторні сторінки життя, змінюючи навколишній світ.

От і того суботнього дня 17 травня,не сподіваючись на сонячну погоду, яка дозволить працювати на земляцьких садибах Національного музею архітектури і побуту у Пирогові, члени земляцтв України поволі збирались біля центрального входу.

Організатори заходу – МГО «Рівненське земляцтво» зібрали представників Асоціації земляцьких організацій «Рада земляцтв областей та регіонів України», щоб провести черговий суботник з метою упорядкування територій регіональних обійсть «cоціалістичного села».

1708042

Під’їжджаючи до центрального входу, відразу ж побачили, як Святослав Ващук, виконавчий директор Рівненського земляцтва, гуртує навколо себе прибулих. Тут представники Житомирського,Закарпатського, Запорізького, Івано-Франківського, Рівненського, Сумського, Херсонського, Черкаського, Чернігівського, Чернівецького, Волинського, Кіровоградського земляцтв. Всього 132 чоловіки. Після короткого обговорення намірів кожного земляцтва та обміну думками відправились до своїх садиб. щоб залишити  чергову світлу сторінку нашого буття.

1708045

Закипіла робота в садках. Доброзичливість, веселий настрій,насичене весняними запахами та озоном повітря створювали невимушені стосунки і допомагали у творчому підході до виконання робіт.

Лягли у покоси соковиті трави, звільнились від бур’яну квітники, заблищали вимиті вікна… Світились радістю очі працівників музею – доглядачів садиб від того, що по новому засяяли музейні експонати, які з цікавістю оглядали туристи.

1708043

Цей день для земляків був особливо приємним, адже невимушене спілкування з сусідами ще раз засвідчило широку українську натуру, незламну волю до єднання, а ще силу духу, закладену в українську пісню, яку щедро дарував землякам Михайло Твердий, артист за фахом і душею.

1708044

Звичайно ж, ситуація, яка склалася в Україні, була в душі кожного. Щоб ми не робили, а подумки поверталися до трагічних подій в Криму і на сході, до наших кордонів, до нашої державності. Зі сльозами на очах слухали вірші Бориса Пономаренка, керівника Черкаського земляцтва «Шевченків край». Особливо вразили слова вірша «Бережіть синів».

Немає сил і думати, й писати,

Хотів би крикнуть – та бракує слів,

Коли вже наша українська мати

За спиною ховає ворогів!

Вона стоїть, одурена й затята,

І очі люттю дикою горять,

А проти неї – зовсім ще хлоп’ята

Під українським прапором стоять.

– Матусю-мамо, схаменіться, люди!

Я ж присягав народові служить…—

Та гримнув постріл у юначі груди

І серце зупинилося за мить.

Упав юнак, осіла поряд мати,

Стікала кров гарячою на брук,

А голова убитого солдата

Тулилася до материних рук.

Тужила мати, миттю посивіла,

Молила Бога у височині…

Та очі сина небом голубіли,

А тіло пригорталось до землі.

– Невже це я своє дитя згубила?!

Чому у серці полум’ям пече?

Прости, дитино, це нечиста сила

Стріляла через мамине плече.

…Відтятий Крим, горять міста Донбасу.

Звертаюсь до одурених людей:

На сумніви уже немає часу,

Рятуйте не злочинців, а дітей!

Та все ж надія та віра у краще майбутнє нашої України залишила  чергову світлу сторінку земляцького буття, поєднала земляків у весняному Пирогові.

Ганна СКРИПКА

Фото автора

Опубліковано у Інше. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.