Відбулися збори Прилуцького відділення Чернігівського земляцтва, на яких підвели підсумки роботи в 2014 році.
На зборах були присутні Прилуцький міський голова Дмитро Барнаш, голова Прилуцької районної державної адміністрації Іван Тютюнник, голова Ради товариства Віктор Ткаченко, заступник голови Ради Володимир Пушкарьов. Продовження
Відбулися чергові, але далеко не рядові збори Бахмацького відділення нашого земляцтва. Особливу значимість і насиченість їм надала участь у них аж двох голів – Чернігівської обласної ради Миколи Звєрєва та Ради Чернігівського земляцтва Віктора Ткаченка, а також першого заступника голови Ради, виконавчого директора Товариства Тетяни Літошко. Продовження
58 років тому в Перєдєлкіно Московської області перестало битися серце українського письменника, кінорежисера, кінодраматурга, художника, класика світового кінематографу Олександра Петровича Довженка, який народився на Чернігівщині. Продовження
Андрій Мовчан – серед тих, хто відійшов у вічність у складі Небесної Сотні. Куля снайпера перекреслила всі його надії та сподівання вранці 20 лютого 2014 року. На той момент Андрію щойно виповнилося 34. Він працював майстром сцени у столичному Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. Був членом «Демократичного альянсу», мав купу друзів. На Майдані поруч з ним була рідна сестра Ольга – волонтер-медик.
«Мало якому народові в світі доводилось переживати трагічнішу, нещаднішу долю, як та, якої зазнав за своє історичне життя і зазнає й досі український народ.» Сергій Єфремов
Відійшов до Господа наш земляк – колишній ректор Київських духовних академії і семінарії протоієрей Миколай Забуга.
Великий Боже! Дай країні сили!
Хоробрості іі захисникам,
Щоб матінка держава уціліла,
Розквітла на зло підлим ворогам.
Щоб віра в неї кожної людини,
Росла в патріотичному вогні,
Бо тільки у єднанні наша сила,
Коли пліч опліч доньки і сини.
А хто крім нас державі допоможе?
Лиш віра в серці кожного із нас,
Дай нам терпіння о Великий Боже,
В цей не простий для України час.
Ольга ЗАЗИМКО
Стефан Таранушенко з групою працівників Харьківського художнього інституту в 1928 році об’їздив чимало міст і сіл Харьківщини, Сумщини, Київщини та Чернігівщини, де можна було ще зафіксувати на фотоплівку, зробити обміри пам’яток української дерев’яної архітектури. Понад 180 храмів було обстежено тоді. До наших днів з них збереглося лише 60.
«Дядько Самійло не був не професором, ні лікарем, ні інженером. Не був він, як уже можна догадатись по одному його імені і по тому, що тут писалось, ні суддею, ні справником, ні попом …
Але, як і кожна майже людина, він мав свій талант і знайшов себе в ньому. Він був косар. Він був такий великий косар, що сусіди забули навіть його прізвище і звали його Самійло-косар, а то і просто Косар. Орудував він косою, як добрий маляр пензлем, – легко і вправно. Коли б його пустити з косою просто, він обкосив би всю землю, аби тільки була добра трава та хліб і каша», – так писав Олександр Довженко у «Зачарованій Десні» про свого дядька.
