Мовчан Андрій Сергійович
Народився 17 січня 1980 року у селі Великі Осняки Ріпкинського району Чернігівської області.
У 1980 році родина Мовчанів переїхала до Києва. Проживав у Святошинському районі на проспекті Перемоги, 91.
У дитинстві Андрій багато часу проводив у селі Великі Осняки, звідки родом його матір і де жили його дід з бабою.
Навчався у Київській спеціалізованій школі № 73.Після служби в армії, у 2001 році закінчив Київське вище професійне училище залізничного транспорту імені Володимира Кудряшова № 17 за фахом помічник машиніста електропоїзда. Працював помічником машиніста у моторвагонному депо «Фастів» міста Фастів.
У 2002-2007 роках навчався у Київському інституті залізничного транспорту державного університету економіки і технологій транспорту (нині – Державний економіко-технологічний університет транспорту).
Після роботи на залізниці знайшов себе у театрі. Працював майстром сцени в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка, мріяв стати актором, кілька разів був з акторами на гастролях у театрі Заньковецької у Львові.
Був громадським активістом, членом української політичної партії «Демократичний альянс», брав активну участь у Помаранчевій революції 2004 року.
Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ’ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя.
Починаючи з листопада 2013 року відвідував Майдан Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції Гідності. Приходив на Майдан кожного дня, був волонтером, розносив їжу на барикади. Був також у самообороні Майдану.
«Все буде добре!!!» — це останні слова в записнику Андрія Мовчана, які він написав 18 лютого. У цей день Андрій востаннє пішов з дому на роботу у театр ім. Франка, а звідти на Майдан, щоб ніколи більше не повернутися.
Сестра Андрія чергувала на території Михайлівського собору як лікар-волонтер. Востаннє бачила брата о 5-й ранку.
20 лютого 2014 року під час боїв на Майдані Незалежності у місті Києві Андрій Мовчан загинув на барикадах від проникаючого вогнепального поранення стегна, куля снайпера зачепила стегнову вену.
Патріот своєї держави, надія батьків – він став одним із тих, хто увійшов до сумного і безсмертного списку Небесної Сотні.
Ховали Андрія у неділю, 23 лютого, у селі Великі Осняки на Ріпкинщині Чернігівської області, де проживає його мати Валентина Іванівна Мовчан, а раніше проживали його рідні.
В Чернігові існують вулиця та провулок Андрія Мовчана
Ім’я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській.
20 лютого 2015 року у Києві на фасаді будівлі Київського вищого професійного училища залізничного транспорту імені Володимира Кудряшова, де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.
14 квітня 2015 року у Києві на фасаді будівлі спеціалізованої школи № 73 (проспект Перемоги № 86), де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.
23 серпня 2015 року у селі Великі Осняки йому було відкрито пам’ятний знак.
У парку Слави смт Ріпки Меморіальний комплекс Героям АТО та Небесної Сотні встановлено пам’ятний знак Андрію Мовчану.
23 березня 2016 року у Києві на фасаді будівлі Державного економіко-технологічного університету транспорту (вулиця Івана Огієнка № 19), де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.
Указом Президента України Петра Порошенко №890/2014 від 21 листопада 2014 року «за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності» Андрію Сергійовичу Мовчану посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).
8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).
Джерело: Ріпкинська РДА
Читати також: Мовчан Андрій Сергійович — Вікіпедія