Перед початком Другої світової війни село Шаболтасівка Сосницького району мало 319 дворів з населенням 1401 чоловік.
194 мешканці села загинули на фронтах німецько-радянської війни 1941-1945 років. Про їх імена можна дізнатися, завітавши до пам’ятника воїнам-визволителям у центрі села.
Коли у 1965 році велася підготовка до відзначення 20-ї річниці Перемоги, з дерева були виготовлені чотири меморіальні дошки, на які чорною фарбою нанесли імена шаболтасівців, що не повернулися з війни. Над їх виготовленням працювали фронтовики – тодішній директор Шаболтасівської восьмирічної школи Яків Трохимович Зоц і вчитель праці Іван Степанович Ященко. На той час ще не було «Книги Пам’яті України», а тому дані про тих, хто не повернувся з фронту, брали безпосередньо в їх рідних. Пригадую, що Яків Трохимович напередодні урочистого відкриття вже встановлених меморіальних дошок пензлем робив правки на одній з них. На відкриття меморіального комплексу, яке проходило 9 травня 1965 року, зібралося все село, а чисельні сільські мисливці дружньо салютували зі своїх рушниць.
За роки, що минули з того дня, зруйнувалася обрамка меморіальних дошок, що були виготовлені до 20-річчя Перемоги, давно відійшли у вічність фронтовики Яків Зоц та Іван Ященко, але в цих дошках живе пам’ять про односельчан, що загинули, рятуючи Вітчизну від нацизму.
Пам’ять також живе у старих фотографіях, одна з яких зафіксувала мить 19-річних друзів-односельчан – Івана Степановича Ященка та Павла Григоровича Ірхи, які одного вересневого дня 1943 року були призвані до Червоної армії.
Однак, Павлу Григоровичу не судилося повернутися з війни. Як свідчить донесення про безповоротні втрати (джерело інформації – ЦАМО РФ, фонд 58, справа 7324), 18 січня 1945 року в бою Павло Ірха отримав тяжкі поранення, а за три дні, 21 січня, він помер у евакогоспіталі 5162. Отримані поранення виявилися несумісними з життям.
Поховали його у могилі №2 в дворі сільськогосподарської школи міста Зволень Радомського (нині – Зволеньського) повяту Келецького (нині – Мазовецького) воєводства Польщі.
Олексій ОРЄХОВИЧ
Фото та фотокопії документів з архіву автора