Пам’яті тих, хто не повернувся з війни

Війна – найбільше зло для людства, якому за масштабами лиха та страждань людських немає рівних.

Болісною раною в історії нашого народу залишилася німецько-радянська війна 1941-1945 років.

Сім десятиліть відділяє нас від тих буремних воєнних літ. Для історії це небагато, а для людини – майже все життя. Однак, люди самі творять історію.

«Відірвімось у ці дні від своїх буденних клопотів і суєти, згадаймо тих, кого немає з нами, хто навічно залишився молодим, визволяючи рідний край від ворога», – звертається до підростаючого покоління на відкритому засіданні літературно-краєзнавчого гуртка Великоустівської ЗОШ І-ІІІ ступенів його керівник Валентина Миколаївна Мовчан.

У нашому навчальному закладі вже 13 років успішно діє це учнівське зібрання. Одним з напрямків його роботи є героїко-патріотичне виховання.

Тому не дивно, що одне із занять гуртка, яке  проходило відповідно за віковими категоріями 24 квітня з використанням матеріалу з офіційного сайту столичного Чернігівського земляцтва «Від Кавказу до Берліна через Україну», який нещодавно вийшов з-під пера заступника голови ради Товариства «Чернігівське земляцтво» в місті Києві, голови його Сосницького відділення, члена Національної спілки журналістів України Олексія Федоровича Орєховича та був присвячений 70-річчю від дня геройської загибелі 26-річного Героя Радянського Союзу Василя Матвійовича Валькова, що народився в селі Авдіївка Сосницького району і прославив наш край своїми героїчними вчинками в роки Другої світової війни – найжорстокішої за всю історію людства.

Діти дізналися про життєвий шлях земляка в мирний та грізний час, про його подвиг в ім’я миру та спокою на землі, про те, де він покоїться і як вшановується нині про нього пам’ять.

Ми всі пишаємося тим, що «Василь Вальков прожив коротке, але яскраве життя та зробив значний внесок у Перемогу над нацизмом у Європі в 1945 році».

Скільки років минуло – біда розлетілась,

Вже і мати не чує вночі голос сина,

Та печаль мовчазна, ніби десь заблудилась,

А біда, як вода у потоках, – неспинна.

Скільки втрачено доль – і без батька, й без сина,

Проминають жалі у життєвому вихрі.

Тільки втома вдовина, мовби вже й безпричинна

Та ще пам’ять людська, як сльозина на вітрі.

Все минає. Від давніх імен – тільки тінь,

Що вже й пилом припала в буденних турботах

І лягає на темінь небес голубінь.

Непрожите життя – вічна пам’ять й скорбота.

Віддавніли пекучі плачі у роботі,

Наболіла біда, ніби вже й не болить…

Полягли. Стали духом вони, а не плоттю,

А живим – тільки б пам’ять про них не спалить.

І увічнить не відчай – діла їх і душі,

Бо вони відійшли, наче злива із віт.

Так, жалі не малі, та за ними – ми сущі,

Нам лишили вони цілий світ, білий світ.

Тож будемо з думами ми наодинці

І в спочинку своїм затамуємо рани.

Проминають скорботи – світлий спалах в зіницях

Про всіх тих, що в вогненних боях впали рано.

Проминають літа – світлу пам’ять не стерти,

Їм судилось у вічність піти молодим.

Справжня сутність не в слові давно перетертім,

Справжність з тими, що вдосталь наїлись біди.

Відчекали своє матері – та й за обрій…

Не торкнуться в поклоні уже до землі,

А на небі вечірнім переблискують зорі

І вартують їх спокій в задимленій млі…

(Ніна Василенко, «Пам’яті тих, хто не повернувся»)

Доречно буде наголосити, що у рамках заходів, приурочених 70-річчю Перемоги над нацизмом у Європі, школярі Великоустівської ЗОШ І-ІІІ ступенів разом із керівником гуртка Валентиною Мовчан відвідали Сосницький краєзнавчий музей імені Юрія Виноградського, де переглянули експозиції, дізнались з розповіді екскурсовода про історію краю, містечка, про його видатні постаті. Зацікавив присутніх зал,  присвячений періоду Другої світової війни та сучасності. Привернули їх увагу нові стенди про відомих земляків – подарунок музею від Сосницького відділення Чернігівського земляцтва в місті Києві.

У Сосницькому літературно-меморіальному музеї Олександра Петровича Довженка учні 8-10 класів прослухали тематичну розповідь «Довженко-воїн».

Біля місцевого Меморіалу Слави у шанобі схилили свої голови в знак пам’яті про загиблих.

Саме деякі дані з нових експонатів, які виготовив і передав до краєзнавчого музею Олексій Орєхович, лягли в основу пошуково-дослідницької роботи на тему «Легендарні Деснянські Соколи, гартовані вогнем» у рамках Всеукраїнської історико-краєзнавчої акції-конкурсу учнівської та студентської молоді «А ми тую славу збережемо», присвяченій 70-річчю Перемоги у німецько-радянській війні 1941-1945 років, виконану учнем 11 класу Євгеном Супруном про відомих земляків з його рідного села Бондарівка: письменника-воїна Олександра Гнатовича Руденка (Олексу Десняка) та Героя Радянського Союзу Тимофія Прокоповича Хандогу.

Крім того, члени літературно-краєзнавчого гуртка взяли активну у фестивалі-конкурсі обдарованої молоді Чернігівщини «Поліський зорепад» в номінації «Літературний жанр «Ми вдячні вам за Перемогу» з власними віршами та з творами-роздумами «Вони працювали в ім’я Перемоги».

Максимом Іваницьким була підготовлена науково-дослідницька робота для Чернігівського територіального відділення Малої академії наук України «Сосниччина у творчій долі Григорія Миколайовича Іваницького» про свого прадіда, поета-земляка, сільського кореспондента, фельдшера, ветерана війни 1941-1945 років з села Долинське Сосницького району.

Віриться, що такі заходи не проходять марно. Хай приклади героїзму всіх, хто виборював Перемогу, посіють добрі зернята відваги, сміливості в молодих серцях.

Максим ІВАНИЦЬКИЙ, Сосницький район