Високий рівень захворюваності та смертності в Україні взагалі та на Чернігівщині, зокрема, спонукає до систематичного дослідження якості сільськогосподарської продукції, яку виробляє агропромисловий комплекс (АПК). Це в свою чергу спонукає до аналізу стану сільськогосподарського землекористування, який засвідчив зростаючі темпи деградації ґрунтового покриву та погіршення екологічної ситуації через забруднення важкими металами, радіонуклідами, пестицидами, хімічними сполуками та іншими небезпечними речовинами, поширення ерозійних процесів, зниження вмісту гумусу, збільшення площ кислих і засолених ґрунтів, наростаючий дефіцит елементів живлення. Погіршення екологічного стану земель неминуче призводить до зниження якості продукції та знижує ступінь її екологічної безпеки, що негативно позначається на здоров’ї людей.
Екологізація сільськогосподарського виробництва має здійснюватись у напрямі: забезпечення потреб населення якісними, екологобезпечними продуктами харчування, охорони та відтворення родючості ґрунтів, збереження земельних ресурсів, оздоровлення навколишнього природного середовища.
З метою призупинення погіршення стану сільськогосподарських земель необхідне створення високоефективної системи землекористування з урахуванням природно-економічних умов, дотримання норм екологічної безпеки під час формування та розміщення нових сільськогосподарських виробництв і комплексів.
Державна політика у справі екологізації виробництва продовольчих ресурсів, охорони земель і підвищення родючості ґрунтів повинна орієнтуватися на вирішення комплексу заходів і перш за все:
– поліпшення моніторингу стану земельного фонду та здійснення прогнозу еколого-економічних наслідків деградації земельних ресурсів;
– зменшення розораності сільськогосподарських угідь за рахунок трансформації та консервації малопродуктивних і еродованих земель;
– оптимізацію структури посівних площ і сівозмін;
– покращання балансу гумусу і основних поживних речовин за рахунок збільшення обсягів застосування органічних добрив, у тому числі торфокомпостів та органічних решток рослин, чистих і сидеральних парів, а також оптимізації доз мінеральних добрив і співвідношення елементів живлення, строків і способів внесення їх у ґрунт;
– забезпечення щорічного вапнування та гіпсування, збільшення площ зрошувальних і осушних систем;
– створення стійких до хвороб і шкідників сортів та гібридів, оздоровлення насіннєвого матеріалу, зростання використання біологічних засобів захисту рослин;
– сприяння розвитку органічного виробництва сільськогосподарської продукції шляхом дотримання Закону України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» від 3 вересня 2013 року № 425-VII та розробки системи державного стимулювання та фінансової підтримки, національного органу сертифікації, каналів збуту;
– розширення застосування ґрунтозахисних технологій обробітку ґрунту;
– здійснення заходів щодо попередження забруднення ґрунтів важкими металами, промисловими викидами, пестицидами та іншими агрохімікатами;
– здійснення державного контролю за проведенням заходів щодо охорони та відтворення родючості ґрунтів;
– запровадження економічного стимулювання власників землі та землекористувачів за раціональне використання і охорону земель.
Важливим напрямом екологізації сільськогосподарського виробництва є виробництво екологічно-безпечної продукції в умовах радіоактивного забруднення, яке має здійснюватись шляхом:
– виконання робіт з комплексу протирадіаційних організаційних, агротехнічних, агрохімічних, зоотехнічних, агромеліортивних заходів, спрямованих на зниження рівня радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції та підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва;
– розробки сучасних і удосконалення існуючих технологій виробництва та переробки сільськогосподарської продукції на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
– впровадження механізму стимулювання виробництва екологобезпечної харчової продукції;
– залучення додаткових фінансових ресурсів, необхідних для впровадження протирадіаційних заходів і розвитку сільськогосподарського виробництва на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
– запровадження об’єктивних радіологічних та нормативно-правових обмежень для розвитку інвестиційного клімату в сільськогосподарському виробництві на радіоактивно забрудненій території;
– оптимізації системи радіологічного моніторингу сільськогосподарських угідь і продукції;
– контролю якості на сільськогосподарських підприємствах відповідно до вимог міжнародних стандартів;
– систематичного проведення радіологічного обстеження та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення;
– виробництва хімічних меліорантів і мінеральних добрив з використанням місцевих покладів корисних копалин і розробки та впровадження біологічних засобів захисту рослин;
– створення кормової бази, яка б забезпечувала виробництво продукції тваринництва нижче допустимого рівня забруднення (залуження та перезалуження пасовищ, сіножатей тощо);
– організації виробництва комбікормів та радіосорбуючих домішок;
– створення спеціалізованих підприємств для заключної стадії відгодівлі тварин чистими кормами;
– створення виробничих потужностей для переробки радіоактивно забрудненої сировини;
– впровадження результатів наукових досліджень і проведення нових науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, що забезпечить впровадження передових науково-технічних досягнень для забезпечення екологізації виробництва в умовах радіоактивного забруднення;
– підтримки природоохоронних акцій щодо радіаційного захисту населення на державному та місцевому рівнях.
Екологізацію виробництва продовольчих ресурсів повинна забезпечувати суцільна екологізація виробництва сільськогосподарської продукції та продовольства за допомогою системи державних організаційно-правових заходів у рамках розробки та реалізації державних і регіональних програм шляхом:
– підтримки розвитку еколого-спрямованого сільського господарства, в тому числі органічного виробництва, а також сприяння широкому впровадженню інших напрямів еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва, зокрема низько-затратного підтримуючого сільського господарства;
– екологічної регламентації сільськогосподарської діяльності для забезпечення екологічної безпеки аграрного виробництва та зменшення техногенно-аграрного навантаження на довкілля, а саме:
– збалансування розвитку виробництва продукції рослинництва та тваринництва, а також усунення монокультурної спрямованості аграрного виробництва;
– структурування сільськогосподарських угідь у напрямі встановлення оптимальних співвідношень ріллі, пасовищ і сіножатей;
– розробка та впровадження комплексу обов’язкових до виконання природоохоронних і господарських правил аналогічно до впроваджених в країнах Європейського Союзу кодексів Доброї та Належної сільськогосподарської практики, Добрих умов сільського господарства та навколишнього середовища;
– забезпечення раціонального співвідношення площ сільськогосподарських угідь і земель, зайнятих під лісами;
– впровадження принципу «перехресної відповідальності» при здійсненні бюджетної підтримки національного виробництва сільськогосподарської продукції та продовольства;
– диверсифікація несільськогосподарських видів діяльності в сільській місцевості, пов’язаних із сільськогосподарським землекористуванням, з метою зменшення залежності від сільськогосподарських ризиків, зокрема сприяння розвитку сільського зеленого туризму та виробництва біопалива на основі сировини, отримуваної в сільському господарстві.
Верховна Рада України Постановою «Про відхилення Закону України «Про Загальнодержавну програму ведення сільськогосподарського виробництва на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2007-2016 роки» від 13 грудня 2006 року № 449-V постановила Кабінету Міністрів України відповідно до пункту 4 статті 116 Конституції України (254к/96-ВР ) до 1 березня 2007 року розробити та внести на розгляд Верховної Ради України новий проект закону про загальнодержавну програму ведення сільськогосподарського виробництва на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Однак, станом на сьогодні, у плані розвитку екологізації виробництва продовольчих ресурсів важливим завданням залишається розробка нової редакції проекту та прийняття Закону України «Про Загальнодержавну програму ведення сільськогосподарського виробництва на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
І в цій справі себе могли би показати народні депутати України від Чернігівщини.
Олексій ОРЄХОВИЧ