Народному аматорському фольклорному колективу «Криниці» з Сосниці виповнилося 35 років. За роки існування колектив здобув визнання не тільки серед земляків-сосничан і жителів Чернігівщини, а й далеко за межами України.
Існує легенда про те, як Бог роздавав кожному народові свої щедроти. Коли начебто все роздав, побачив гарну дівчину, яка скромно стояла в кутку.
– А ти хот така? – запитав Бог.
– Українка, – відповіла дівчина і засоромилася.
– Що ж тобі подарувати? Мабуть, подарую пісню.
З тих часів, кажуть, Україна повниться піснями. І уявити рідну землю без пісень неможливо. Учені вважають, що їх у нас понад три тисячі. Яким сірим було б життя без колядок, щедрівок узимку, без різдвяних вертепів, без великодніх веснянок, без купальського хороводу!
Велике багатство мудрості та краси передали нам предки, імена яких відійшли в небуття. Без усної народної творчості ми не могли б відчути силу таланту свого народу. І як добре, що тепер у вільній Українській державі це багатство повертається до нас. Невмируще художнє слово відкриває перед нами світ неповторний і чистий, як кринична вода, а ковток якої дає силу й мудрість.
Тому як пагін зелена, що розпускається і тягнеться до неба під впливом лагідних промінчиків сонця та краплин із джерела, так і моя душа, слухаючи спів сосницьких «Криниць», пробуджується ніби від зимового сну та наповнюється неповторними враженнями.
Та так не лише у мене, а і в багатьох сотень та, навіть, тисяч слухачів і глядачів, яких радують своїм виступом наші земляки.
Справедливими є слова про те, що першим, хто прославив сосницький край, був Олександр Довженко, а другими стали «Криниці», які щойно відсвяткував своє 35-річчя.
Як сказав ветеран культури, один із тих, хто стояв у витоків його створення, ніби той лікар, який приймає пологи ( це він про себе так сказав – авт.), Іван Плитник: «35 для людини – це вже півжиття, а для творчого колективу майже нічого…» Але ж скільки зроблено, скільки пережито та досягнуто за ці роки?!
1980 рік – нелегкий і нестабільний. Духовні цінності у людей відійшли на другий план. Пісні, що линули з приймачів та телеекранів були бездумними російськими шлягерами, а українська пісня була в занепаді, не дуже шанувалась. Саме в цей час і був створений славний, дзвінкоголосий колектив-ювіляр з символічною назвою «Криниці».
У 1992 році йому присвоєно звання «народний аматорський». За цей час його учасники побували в багатьох райцентрах та селах області, демонстрували своє мистецтво на головній сцені країни – в Національному палаці культури «Україна» (Міжнародний фестиваль з фольклору), пропагували українську пісню в Югославії (місто Загреб, 26-й Міжнародний фольклорний фестиваль), Литві, Білорусі, Росії, брали участь і вийшли переможцями у телевізійній програмі «Folk-musik», яку веде народна артистка України Оксана Пекун.
Колектив «Криниці» – дипломант Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів і фестивалів, лауреат премії імені Григорія Верьовки та літературно-мистецької імені Дмитра Луценка.
Організатором і беззмінним керівником колективу є заслужений працівник культури України, лауреат премії імені Василя Полевика Ганна Іванівна Кузьменко.
Це жінка, яка теж недавно відсвяткувала свій поважний ювілей, і яку не просто знають як співачку з мелодійним голосом. Вона жінка, яку люблять і цінують не тільки її діти, онуки, колеги, а й вся Сосниччина. Адже саме завдяки таланту Ганни Іванівни, вкотре повторюсь, наша Сосниччина стала знаною.
Про це навіть зазначено у виданні з серії «Європейські міста» «Сосниччина – європейське місто» Віталія Бойка та Віталія Пригоровського (Видавець Лозовий, Чернігів, 2010, ст. 41): «З 1976 р. і по цей час «золотим голосом Сосниці» називають співачку Ганну Іванівну Кузьменко. Як методист районного будинку культури, вона згуртувала навколо себе 28 талановитих аматорів. Створила фольклорний ансамбль, який здобув визнання багатьох солідних авторитетів.
Ансамбль з чарівною поетичною назвою «Криниці» став народним.
Колектив «Криниці» має в репертуарі близько 100 (нині набагато більше та не лише народних, а й авторських – авт.). Цей колектив активний учасник Всеукраїнського фольклорного фестивалю, що проходив у Києві, Міжнародного фестивалю в Югославії».
Та в свою чергу Ганна Іванівна вдячна Сосниці, що проклала їй мистецьку дорогу в світ. Але свої колиски дитинства – сіл на Куликівщині – Кладківка та Дрімайлівка не забуває ніколи.
Протягом багатьох років акомпаніатором колективу є талановитий композитор, поет, аранжувальник народних пісень, автор збірки «Душі моєї струни чарівні», активний член літературно-мистецького об’єднання «Убідь», що вже 20 років діє при Централізованій районній бібліотеці для дорослих, частий гість літературних свят у Великоустівській ЗОШ І-ІІІ ступенів Володимир Миколайович Чернявський. Більше третини пісень творчого доробку митця написано на його власні тексти, які присвячені красі рідного краю, родині, землякам та іншим темам і, звичайно, колегам-криничанам.
Ось, наприклад:
Криничанська величальна
Ой, лугами йшли молодеченьки,
Вродою – немов цвіт весни.
А за ними, гей, чоловіченьки,
До ріки-красуні йшли, до Десни.
Приспів:
Чаєчка над ними розкрилено:
– Ви куди голубоньки, соколи?
– Ми за піснею, серцю милою,
Щоб іще лукавішими були.
В славній Сосниці та й над Убіддю
Розбуявсь мелодій розмай,
Наче повінь та незабутная,
Оживим довженківський рідний край.
І «Криницями» стали зватися
Ті голубоньки й соколи.
І з піснею не розлучатися,
Бо у пісню душу перелили.
Саме про це і йшла мова на мистецькому святі «Її величність – українська пісня», присвяченому ювілейній даті, яке проходило 15 грудня у районному Будинку культури і куди зійшлася сила-силенна вдячних шанувальників «Криниць», як з містечка та його ближньої і дальньої округи, з інших районів області, де, дійсно, використовуючи вислів з багатої скрині скарбів народної мудрості, «ніде було і яблуку впасти».
Перший твір, який запропонували артисти слухачам, стала символічна пісня «Ой гусоньки». Саме нею творчий колектив завжди розпочинав свої концерти, як в містах і селах області і по Україні, так і за кордоном, відкривав багато концертів, фестивалів та творчих звітів.
У святковій програмі звучало досить багато пісень у їх виконанні. А скільки лишень було подаровано їм музичних вітань, квітів, подарунків, слів вдячності, «Подяк» та «Грамот» різних рівнів, та найбільше, мабуть, було безкінечних овацій оплесків від глядачів – основних поціновувачів таланту «Криниць».
З вітальним словом до славетного колективу звернулися голова районної державної адміністрації Валентин Очередько та голова районної ради Володимир Жуковецький, які побажали учасникам колективу та його незмінному керівнику, заслуженому працівнику культури України Ганні Кузьменко сценічного довголіття, творчої наснаги та здійснення всіх задумів, а також презентували сертифікат на придбання сценічних костюмів для аматорів сцени.
Вітали аматорів і селищний голова Андрій Портний, депутат обласної ради Дмитро Блауш, помічник-консультант народного депутата України Олега Ляшка Василь Волошко, начальник відділу культури Сосницької РДА Людмила Плющ, директор, викладачі та учні Сосницької музичної школи імені Марка Полторацького – Аліна Пода, Алла Варава, Ольга Галініна, учасники дитячих колективів «Веселка», «Окарини», «Сосничаночка», провідний спеціаліст з музичного жанру Чернігівського обласного навчально-методичного центру культури і мистецтв Володимир Макеєв, директор Сосницької гімназії імені Олександра Довженка Тамара Чепурна, директор Централізованої районної бібліотечної системи Лілія Мучта, директор Сосницького літературно-меморіального музею Олександра Довженка Любов Наконечна, лауреат літературно-мистецької премії «Осіннє золото» імені Дмитра Луценка менянка Валентина Кушніренко, самодіяльний поет і композитор, керівник фольклорного колективу з села Монастирище Ічнянського району, автор кількох збірок Віктор Ковальський (до речі, сосницькі «Криниці» мають у своєму репертуарі пісню на його слова з однойменною назвою – авт.), піснярка з села Мезин Коропського району, член Коропського відділення Чернігівського земляцтва Катерина Кулик та інші.
Від Сосницького відділення Чернігівського земляцтва колектив привітала Валентина Мовчан – керівник краєзнавчого гуртка Великоустівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Усіх присутніх вразили музичні дарунки підростаючого покоління аматорів сцени: хореографічної студії «Веселка», дитячого оркестру «Окарин» та вихованців дитячої музичної школи імені Марка Полторацького.
На кожне привітання колектив «Криниці» відповідав музичним дарунком. А відтак ювілейний концерт, що тривав понад дві години, не залишив байдужим нікого з присутніх.
Ганна Кузьменко поіменно згадала тих членів колективу, які пішли від них в інший вимір і, зі слізьми на очах та сумом у голосі, додала: «Те, що вони пішли від нас в інший світ – величезна втрата не тільки – для членів сім’ї. Це були люди великої душі, щедрого таланту і позитивної енергії. Наш колектив назавжди збереже спогади про цих відданих культурі та українській пісні людей. Вічний спокій, світла пам’ять їм». Зал, стоячи, вшанував про них пам’ять. А ще на їх честь прозвучала пісня «Взяв би я бандуру».
Потім на сцену були запрошені засновники-ветерани колективу. І всі разом, тобто, хором, виконали пісню «Розпрягайте, хлопці, коні».
Репертуар ансамблю дуже різноманітний. Мабуть не існує такої тематики, на яку не змогли б заспівати пісню чи то народну, чи то авторську, як всі разом, так і жіночою та чоловічою групами, соло, дуетом…
Ведучи мову про те, де «Криницям» довелося побувати, Ганна Кузьменко згадала поїздку до «дружньої колись» Росії. Тоді на Московському кладовищі на могилу Олександра Довженка були покладені яблука з його ж саду, червоні кетяги калини та проспівана пісня на слова Дмитра Луценка «Зачарована Десна». «Ми так натхненно співали, що здавалось, нас чують всі», – сказала Ганна Кузьменко.
Від себе хочу додати: «Для того, щоб ці пісні виконували та любили якомога більше людей не тільки в нашій країні, а й по всьому світові, потрібні ось такі «Криниці», і такі керівники, як Ганна Іванівна».
Багатьох полонили душу своїм співом сосницькі «Криниці». На їх честь створюються пісні, пишуться вірші. Саме такий твір і було прочитано зі сцени авторкою, членом літературно-мистецького об’єднання, ветераном ансамблю Вірою Павлівною Ковальчук:
Криниці мого життя
В житті у кожного із нас
Є радощі, незгоди.
Для мене випало за честь,
А, може, і нагода –
Це бути в знанім колективі,
Де чарівна водиця,
Яка снагу давала жить –
Сім’я моя – «Криниці».
Торкнулась того джерела,
Пісні співала дзвінко.
На поклик пісні йшла туди
Й життя летіло стрімко.
Концерти в місті і в селі,
І на великій сцені,
Пісні веселі і сумні
Неслися до оселі.
На сцену вийшов конферанс –
«Криниці» виступають!
І зал приходить в транс
І стоячи вітає.
Кузьменко Аня – керівник
Виходить із поклоном.
Їй дякують старі й малі
За працю ту невтомну.
Ой, як нелегко їй самій
Було нас об’єднати,
Щоб як сім’я усі були,
Щоб вміли ще й співати.
А ми ж з характером усі!
Буваєм дратівливі.
Як зауважить Аня щось,
Відповімо сварливо.
Та пісня подолає все,
Бо любимо співати
І Аню любим, бо вона
Для нас, як рідна мати.
Спасибі Богу за життя,
Що провела в «Криницях».
Нехай пісні їх в небеса
Злітають наче птиці.
А я вслухатимусь в той спів
І буду теж співати.
І хоч на схилі років вже,
Не буду сумувати.
А ці поетичні рядки належать митцю з села Високе Борзнянського району Ніні Тимофіївні Василенко:
Присвячується сосницьким «Криницям»
Залунала пісня на просторі
І розквітла Сосницька земля.
То «Криниці» яснолиці, яснозорі,
З піснею, що серце звеселя.
Їх пісню і оркестри не заглушать,
Летить в безмежжя у красі і міці.
Вона бентежить, гріє наші душі,
Виводять пісню сосницькі «Криниці».
Та пісня тужить, і радіє, і сміється,
Ясніють і проміняться в ній лиця.
Немов прадавнє дивне диво ллється,
То сосницькі виспівують «Криниці».
Злітає пісні над поля і хати
І журавлино лине – не спиниться.
Ніхто не може так її співати,
Як сосницицькі усміхнені «Криниці».
Про карі очі і кохання ночі,
Про долю і недолі таємниці.
Не хочу ні пророчить, ні зурочить –
Та знаю – зоряні у Сосниці «Криниці».
В вас кожна пісня, як святе причастя:
І «Зачарована Десна» і «Чорнобривці».
В ній кожен знайде хоч краплинку щастя –
Його дарують щедро нам «Криниці».
Без пісні ви – немов пташина на морозі,
Воістину співучі українці.
В ній смутки й радість, і солодкі сльози,
Пісенні крила в неї – від «Криниць».
І хоч міліють вже замулені криниці,
Живі джерела, ніби убувають,
Та життєдайні сосницькі «Криниці»
Наснагою й любов’ю напувають.
Вклонімося і подякуємо вам,
Вам, славні козаки і молодиці,
Краса ваша у пісні ожива,
Обличчя Сосниці – ви, сонячні «Криниці».
У фойє районного Будинку культури діяла виставка вишитих українських рушників. А, як група підтримки, тут же свій виступ демонстрували аматори Волинківської молочної спілки.
Олександр Довженко, закоханий у народну пісню, вважав, що «українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава».
Недаремно ж над Україною в усі часи завжди лунала пісня: на околицю йшли– співали, на кладці прали – співали, у млинах – співали, у хатах – співали. А тепер село майже мовчить, бо ті пісні, що лунають в ефірі, ніхто не підхопить.
Та український народ і наші українські пісні живуть саме тому, що їх підтримують такі фанати й майстри як славні «Криниці»,який є яскравим прикладом того, що й сьогодні свічка української пісні не згоріла, що вона знову спалахнула яскравими купальськими вогнями, ведучи нас посеред тисяч мрій і сподівань до майбутнього.
Пісня земна людину зігріває,
Звеличує і творить чудеса.
Всіх робить кращими,
Над світом піднімає…
У ній натхнення, радість і краса.
А як без пісні в світі нам прожити?!
Без неї зникне райдуга з небес!
І раптом стануть чорно-білі квіти
Й не буде дива, казки і чудес…
І от, щоб такого не трапилося, несуть диво української пісні сосницькі «Криниці» у життя:
Криниці Сосницької води
Не вичерпаєш, скільки не черпай.
Криниці ті – жива душа народу,
Наповнена пісенним скарбом вкрай.
Тому многії літа Вам, шановні ювіляри, ще на багато років!
Валентина МОВЧАН, Сосницьке відділення
Фото автора та Віктора Шевченка