«Українські стежки, як же вас забувати?!» Олекса Ющенко.
«Просто диву дивуєшся, яка прекрасна наша Україна», – спостерігаючи за тим, як змінюються ландшафт – одна картина прекрасніша за іншу: то непрохідні ліси, то засіяні поля, незміряні луки, а ось і гориста місцевість, з вікна позашляховика, зачаровано вигукує моя попутниця, член нашої нечисельної делегації з Чернігівщини – кореспондент газети «Вісті Борзнянщини» – Надія Леонідівна Дворник.
Того дня, 2 серпня, ми поспішали в село Хоружівку Недригайлівського району Сумської області – малу батьківщину поета, письменника, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата багатьох літературних премій, члена Національної спілки письменників України, члена Національної спілки кобзарів Олекси Яковича Ющенка – на урочистості з нагоди відкриття погруддя відомого українця. І не здивувалися, коли ведуча відкрила свято словами з поезії Олекси Ющенка, які повністю відтворили наш настрій:
«На чарівній землі в мальовничому краї
Мережково сплелись українські стежки…»
У цьому селі народилися третій Президент України Віктор Ющенко, головний редактор газети «Україна молода» Михайло Дорошенко, Герой Радянського Союзу Василь Цис, народний депутат України Петро Ющенко та письменник Олекса Ющенко.
«Я народився в тім краю, де пахнуть роси,
Де юні подруги в маю Ромен вплітають в коси.
Там, серед гомону дібров, де юність казку ткала,
В чарівних снах я бачу знов вогні у ніч Купала».
Народився Олекса Якович 2 серпня 1917 року в селянській родині. Дитинство його пройшло серед чарівної природи: зелених полів, луків, квітучих садів, біля лісу «Шамрай». Навчався в Ніжинському вчительському інституті на філологічному факультеті, працював у редакції Чернігівської обласної газети «Молодий комунар». У роки Другої світової був редактором на радіостанції імені Тараса Шевченка в Саратові, яка вела передачі на тимчасово окуповану нацистами Україну.
Перша збірка віршів поета «До рідної землі» вийшла 1945 року. Олекса Ющенко автор більш ніж 70-ти книг поезій, прози, 4-х збірок пісень та 7-ми збірок віршів для дітей.
Поезія – це той дзвінкий струмок, що витікає з надр душі твоєї,
Це мрії у тлумаченні думок, що з вірою вселяються в надію!
Пливуть його вірші рікою, цвітуть зеленим буйноцвіттям, горнуться до щирих сердець.
«Народу син, я буду з ним,
Йому служити, йому корюся,
Повік живу чуттям одним,
Одним богам із ним молюся.
Бо лиш одна Вкраїна-мати,
Де хвилі неба голубі,
Для неї жити і страждати
За неї вмерти в боротьбі».
…Життя мина, як мить єдина, в ній все, що звідала Людина.
Помер Олекса Ющенко 27 грудня 2008 року і похований на Берковецькому кладовищі – найбільшому київському некрополі.
«Любив тебе таку, яка ти є: з волошками, та чебрецем у полі…
Ділив з тобою все життя своє і прикрощі, і радощі, і болі…
І де б не був я, у якім краю, твоїм повсюди називався сином…
Схилив я сиву голову свою перед тобою в шані, Україно…»
Рідний край… Яким би він не був, він все життя кликатиме тих, кого виколисав, виходив, вилюбив. Хоржівка… 375 років пульсує її серце. Та скільки б ще не минуло часу, пам’ять про щиру, порядну Людину, Людину з великої літери – Олексу Яковича Ющенка – житиме у багатьох прийдешніх поколіннях.
Ось і цього дня, у 102-річчя талановитого митця, на його садибі, де нині діє меморіальний музей, зібралися небайдужі, закохані в поезію щирі поціновувачі з нагоди відкриття погруддя Олекси Яковича Ющенка, автор якого заслужений художник України, скульптор Олег Григорович Прокопчук.
Відбулося освячення погруддя та покладання квітів.
Багато було сказано добрих слів керівниками, поетами (серед них і наш земляк, автор багатьох книжок, прозаїк та журналіст Петро Андрійович Нестеренко, уродженець села Галайбине Борзнянського району), музейними працівниками, викладачами, подаровано дарунків, проспівано пісень та продекламовано авторських віршів.
Із другої малої батьківщини Олекси Ющенка – Чернігівщини, зокрема, з краю автора «Зачарованої Десни» – Олександра Довженка, Деснянського сокола – Олекси Десняка, співця гіркого кохання – Віктора Забіли, народного художника – Олександра Саєнка, відомого українського поета та письменника – Пантелеймона Куліша – з Сосниччини та Борзнянщини, вітання привезли ми.
Олекса Якович свою трудову біографію розпочав, працюючи пліч-о-пліч в Чернігівській газеті з Олексою Десняком. Їх ще й називали «Олекса старший» (Олекса Десняк) та «Олекса молодший» (Олекса Ющенко). А коли загинув Олекса Десняк 25 травня 1942 року, то сумський побратим, зібравши спогади, поезії друзів, тих, хто знав Деснянського сокола, свої, видав збірочку «Про Олексу Десняка» (для нас, сосничан, це неабищо…). Вражаючим є його вірш «Хаті вклоняюсь Довженковій»:
Сяє соняшник біля хати,
Випромінює радість він,
Рідну землю навчає кохати…
Мій доземний тобі уклін!
Сяє соняшник…
Ніби чую
Литі золотом чар-слова…
І запряжене в золото-збрую
Сонце в небі летить, співа.
Сяє соняшник…
Вічним дивом
Супроводжує нам літа
І вітає людей з добрим жнивом…
Світ осяять – одна мета.
Сяє соняшник, щоб на лицях
Зайчик сонячним сміхом грав,
Щоб на радість людську дивиться
І щоб шуму наслухатись трав.
Я вклоняюсь низько хаті,
Світлу соняшника при ній.
… Линуть мислі його крилаті,
Ніби сонячних променів рій…
І здалося – не соняшник сяє,
А Довженко ото стоїть.
Сяйво серця не пригасає –
В міліонах воно суцвіть!
Золоті пелюстки твоєю
Входять радістю у серця.
Чаруватись нам вічно землею
І захоплюватися без кінця.
Багато поетичних збірок Олекси Ющенка до Великоустівської ЗОШ І-ІІІ ступенів надіслав директор Недригайлівського краєзнавчого музею (та він директор і музею Олекси Ющенка) Іван Кирилович Абровський, на запрошення якого ми і відгукнулися та з яким підтримуємо творчі дружні відносини вже понад 10 років. Використовуючи рядки віршів відомого поета, мною особисто було створено декілька сценаріїв до різних свят.
Так, як на день народження не годиться йти без подарунка, то й мені пощастило передала сувеніри від літературно-меморіального музею Олександра Довженка, Сосницького відділення Чернігівського земляцтва та від себе особисто.
За життя Олекса Ющенко неодноразово відвідував кімнату-музей Олекси Десняка в селі Бондарівка та музей-садибу Олександра Довженка, залишив відгуки та подарунки – книги, а також брав активну участь у заходах, присвячених перепохованню Олександра Довженка на Україні. Зокрема, 15 вересня 1974 року він записав: «Уклін людям, землякам великого Довженка. Уклін тобі, земле, Довженкова колиско. Уклін пісні, що напоїла чаром його бентежну душу, щоб і нас бентежити. Лукам, Десні – уклін. І соняшникам…
А хіба ж він сам не соняшник, зачарований сонцем життя?!»
2019-й рік – рік ювілейний. Тому, користуючись нагодою, сумчан ми запросили на святкові заходи на Чернігівщину з нагоди 200-річчя Пантелеймона Куліша, 120-річчя Олександра Саєнка та 125-річчя Олександра Довженка.
Час пролетів досить швидко і нам потрібно було повертатись додому. Та ми знайшли змогу ще відвідати родинну садибу Віктора Ющенка, познайомитися з краєвидами села Хоружівки, побували біля пам’ятника мамонту в селі Кулішівка, навідались і до районного центру Недригайлів, поблукали в Конотопі.
«Обходити б Україну – і степи, і луки…
Я душею всюди лину, славлю рідну батьківщину,
Людям тисну руки».
Валентина МОВЧАН