Багатства рідного краю

Вчора відвідав Радичів. Вкотре переконався у тому, що природа дала нам надто багато. Такий потенціал, такі річки, озера, луки, краєвиди та красоти, що нікуди і по закордонах їздити не потрібно. Люди, як ніколи, хочуть, вміють і прагнуть займатися зеленим туризмом, але немає у них ніякої підтримки. І це неабияк засмучує. 

Подивіться тільки який розлив зараз на Десні! Спокій, душевність, велич і магія природи – емоції, які переповнюють, коли дивишся на залиті простори. Впевнений, таку картинку залюбки б спостерігало сотні тисяч туристів. Тим паче, поряд Мезин, археологічні знахідки якого і досі вражають увесь світ. У нашій місцевості зароджувалося життя, ціла цивілізація. Хто хоч інколи на секундочку задумується про це?

  

Водночас із сумом, викликаним відсутністю державної підтримки розвитку зеленого та екотуризму, радіє душа, що люди, які люблять свій край, прагнуть щось змінити на краще, об’єднуються та проводять фестивалі, зустрічі, зібрання і таким чином популяризують цю територію. От і від минулорічного «Mamont fest» на кручі у Радичеві залишилася статуя Ісуса Христа. І все завдяки громадськості!

Вірю, що саме такі світлі та активні прагнення місцевих жителів переможуть, долучиться і влада, всі разом зробимо Україну популярною та привабливою ще більше!

Володимир СЕЛЯНСЬКИЙ

Опубліковано у На Чернігівщині, Навколишнє середовище | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *