На початку 60-х років минулого століття художник Анатолій Никифорович Шкурко був серед тих, хто вирішував питання, де бути Будинку творчості Спілки художників. Ось як він згадує ті часи:
– Досить авторитетним було слово неодноразового лауреата союзних державних премій Тетяни Нилівни Яблонської, яка пропонувала мальовниче селище Шишаки на Полтавщині. І все ж виникли сумніви. Адже, щоб дістатися до Шишаків, треба подолати більше півсотні кілометрів бездоріжжя. Ось тоді я й запропонував Седнів. Аргументував тим, що там і природа чарівна, і традиції славні… До Седнева приїхали наприкінці березневого дня, походили старим парком колишньої садиби Лизогубів зі знаменитою Шевченковою липою та кам’яницею, постояли на крутосхилах над Сновом, звідки далеко простяглися у променях сонця ще засніжені луки й ліси, спустилися до альтанки Глібова… «Це ж іще зима, а яка краса тут улітку!» Отже, вибір зробили. Шкода, що не поїхала тоді з нами Тетяна Нилівна. Але згодом вона охоче сюди приїздила, плідно тут працювала. Уже згодом довелося докласти чимало зусиль і до будівництва: був тут і виконробом, і бригадиром, і сторожем.
Анатолій Шкурко – один із перших художників, який приїхав із мольбертом до Будинку творчості ще задовго до його відкриття. Він написав у Седневі чимало картин, етюдів, спілкувався з такими визначними майстрами пензля, як Микола Глущенко, Віктор Пузирков, Георгій Меліхов, Федір Захаров…
Ці спогади від народного художника України почули під час його перебування в Седневі. Цього разу він не малював, а відвідував знайомі куточки містечка. Оцінив появу мистецької вулички перед Георгіївською церквою, зрадів, що і сама церква має кращий вигляд, ніж у давні часи. Спілкуючись із настоятелем храму отцем Тимоном, розповів, як місцевий краєзнавець Данило Кисіль писав листи до Києва щодо реставрації пам’ятки козацької доби, захищав від руйнації славетні кургани.
У Седнівському НВК оглянув картини самодіяльного художника Олега Бойка, відвідав мистецький клас і поспілкувався з учнями. Зазначив, що художники в 70-х роках 20-го століття пропонували збудувати в Седневі нову школу, а в садибі Лизогубів відкрити музей.
І ось мрія збулась: Анатолій Никифорович подарував свою картину із седнівським пейзажем працівникам садиби Лизогубів.
Директор обласного історичного музею імені Василя Тарновського Сергій Лаєвський провів виставковими залами, ознайомив із новим життям колишнього шкільного приміщення садиби Лизогубів.
Андрій КУРДАНОВ