Додому

Не зможу жити я на чужині,

Бо не дзвенить тут пісня солов’їна,

Я бачу Батьківщину уві сні,

Мою прекрасну рідну Україну.

Тут не цвіте калина у дворі,

Тут не тече Дніпро через пороги,

І не тріпочуть листям явори

І в степ широкий не ведуть дороги.

Шумлять тут апельсинові сади

І тепле море котить хвилі пінні,

Мені б краплину чистої води

З криниці що в коханій Україні.

Я полишаю цей південний рай,

Я до землі стражденної полину,

Туди де яблуневий цвіт-розмай,

Додому, в неповторну Україну.

Примчу додому, в трави упаду,

Найкращу в світі землю поцілую

І до води живої припаду,

О, Земле рідна, так тебе люблю я.

oa_14079527

Ольга АНЦИБОР

Опубліковано у Присвяти | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

1 коментар до Додому

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.