До числа тих земляків, що внесли великий вклад у спільну перемогу над нацизмом у Європі належить Микола Якович Звиглянич, який народився в селі Велике Устя Сосницького району 1920 року.
До лав Червоної армії Микола Звиглянич був призваний 5 жовтня 1939 року Сестрорецьким райвіськоматом міста Ленінграда. Після закінчення артилерійського училища брав участь у бойових діях на фронтах радянсько-німецької війни 1941-1945 років: з 10 липня 1941 року – на Ленінградському; з 6 вересня 1941 року – на Західному; з 15 грудня 1943 року – на 1-му Українському.
В ході боїв отримав тяжке поранення в березені 1944, а легке – в квітні 1945 року.
За проявлені мужність і героїзм у період бойових дій, Микола Якович нагороджений двома орденами Червоної Зірки (17.09.1942, 13.01.1944), орденами Червоного Прапора (19.04.1944) та Вітчизняної війни ІІ ступеня (28.07.1945), до яких 6 листопада 1985 року добавися орден Вітчизняної війни І ступеня.
Про один з геройських боїв артилеристів під його командуванням писала військова газета 14 березня 1944 року.
Перемогу над нацизмом у Європі майор Микола Звиглянич зустрів на посаді заступника командира 637-го легкого артилерійського Одерського Червонопрапорного орденів Суворова та Червоної Зірки полку по стройовій частині.
Після війни він продовжував військову службу спочатку в артилерії, а потім у ракетних військах стратегічного призначення, закінчив військову академію.
У період з 20 серпня 1960 по 11 вересня 1964 року Микола Якович командував військовою частиною (так званою 1504 ремонтно-технічноою базою) 24-ї гвардійської ракетної Гомельської ордена Леніна, Червонопрапорної, орденів Суворова, Кутузова та Богдана Хмельницького дивізії.
На пенсію Микола Звиглянич вийшов у званні полковника. Однак, продовжував працювати.
Його часто бачили в колі бойових побратимів.
Останній раз ми бачилися з Миколою Яковичем у серпні 1988 року на весіллі Людмили– доньки його молодшого брата Анатолія Яковича Звиглянича (1936-1994), багаторічного головного інженера радгоспу імені Олекси Десняка.
В цьому теж є особливість. Адже Олексій Гнатович Руденко (Олекса Десняк) (1909-1942) і Герой Радянського Союзу Тимофій Прокопович Хандога (1909-2004) -однокласники. А Микола і Анатолій Звигляничі – двоюрідні брати Тимофія Прокоповича.
Помер Микола Звиглянич у 1992 році, вдалися взнаки фронтові поранення та служба в ракетних військах. Похований у місті Світловодську Кіровоградської області.
Олексій ОРЄХОВИЧ
Фото з сімейного архіва Звигляничів – Ольги Дмитрівни і Анатолія Яковича