Була весна, минає літо,
Бог погодив все перебуть;
Скосили сіно, зжали жито,
Вози риплять, добро везуть.
Леонід Глібов, «Пісня жнив»
1 жовтня проходив День сіл Велике Устя та Долинське Сосницького району. Цей захід став широкомасштабним, тому, що участь у ньому взяло майже все Задесення.
Про початок свята оголосила його ведуча Алла Коротич:
Не спіть, не дрімайте, спішіть, поспішайте,
Всією сім’єю, всією ріднею до нас завітайте
На музики троїсті, на танці вогнисті,
На свято врочисте.
Буде тут любо,
Буде тут гарно,
Пісень буде рясно.
Розквітай у щасті,
Роде наш красний.
Як море без чайки,
Так дім без хазяйки.
Як без коріння стебло,
Так і без гурту село.
Без гурту – громади,
Нема і поради.
А слово до слова –
І вийде розмова!
Слово для привітання мали: сільський голова Валентина Циганок, яка роздала присутнім великий коровай з добірного зерна та почесні гості – заступник голови районної ради Геннадій Смаглюк і селищний голова Андрій Портний.
Ми добре знаємо, що усяке гарне діло розпочинається з молитви. Тому ігумен Лаврентій, настоятель Бутівського храму, разом з півчою відправив молебень і провів обряд освячення водою.
Вшановуючи загиблих за мир на землі, незалежність нашої України та безневинних жертв нацизму, були покладені живі квіти до пам’ятників та обеліску.
Звичайно, настрій усім підняли виступ художньої самодіяльності.
Пісенний мій краю, любов моя вічна,
Тут пам’ять козацька і слава батьків,
Так хочеться довше дивитися у вікна,
Вдивлятися в очі своїх земляків.
До великоустівців з відповідним візитом завітали аматори сцени з Борзнянщини – височани. Разом з ними приїхали поетеса Ніна Василенко та гарні молодички з села Велика Доч.
Запала у душу та розвеселила всіх концертна програма найближчих сусідів-бутівчан.
А як перед глядачами з’явилися славнозвісні сосницькі «Криниці», багато хто не стримався й пішов у танок.
Оваціями оплесків було зустрінуте місцеве «Сузір’я».
«Села наші красиві та квітучі, і назва у них наймиліші. Але все ж справжньою їх окрасою є люди. Ми бачимо їх щодня, вони живуть поруч, вони скромні та працьовиті. Вони не звикли до слави, але їх щоденна праця, життя – то джерело людської мудрості та самовідданості. І саме сьогодні, в День сіл, ми хочемо порадувати теплими словами усіх односельців», – говорить ведуча.
Тому між номерами художньої самодіяльності вітали іменників, найстарших і наймолодших членів громади, одиноких людей похилого віку, жителів сіл різних професій: вчителів, бібліотекаря, пожежників, медиків, поштарів, працівників соціальних і культури, сільської ради, передовиків ПСП «Полісся», найактивніших молокоздавачів Великоустівської молочної спілки «Десна», а також з сіл Бутівка й Бондарівка, учасників бойових дій, у тому числі АТОвців і афганців, чорнобильців і вручали їм квіти та подарунки. Крім того, учасникам АТО протягом місяця будуть завезені безкоштовно паливні дрова.
Шумлять роки, мов на вітрах тополі,
А в тих роках – і сонце, і дощі.
Бажаємо насолодитись вволю
Приємними сюрпризами в житті,
Щасливо, наче зірка, променіти,
Отримавши від долі все сповна.
Для вас сьогодні – всі найкращі квіти
Й теплом осяяні захоплені слова!
Бажаєм вам щастя, здоров’я, добра,
Щоб вас довіку доля берегла,
Щоб шанували вас завжди
За те, що на землі лишили ви сліди!
У Великому Усті того дня грали футбольні команди Сосницького району. Перемога та заповітний «Кубок Задесення» дісталась авдіївчанам.
Для дітей були встановлені батути.
Святкову програму продовжили безпрограшна лотерея, карооке, дискотека.
Також можна було посмакувати шашликами, кулешем, юшкою з судаками, пельменями та ароматним чаєм.
Веселі розмови, розваги, танці того дня тривали до пізньої ночі.
Підтримати громаду та підсилити наш з Валентиною Циганок дует на свято прибув ще один активіст Сосницького відділення столичного Чернігівського земляцтва Олександр Чуприна.
Так, дійсно, це свято села, свято дружби було для всього Задесення і не тільки. Того дня, за словами Ніни Василенко, «край сосницький і борзнянський зблизив велетень-огром», тобто, міст через річку Десну.
Не випадково ж йому Ніна Василенко присвятила вірш «Устенський міст»:
Розкинулось Велике Устя,
Зігнулась траса, як змія,
Тугий стан мосту ввись зіпнувся,
Внизу – деснянська течія.
Стрімка, зухвала і спокійна,
За береги вчепився міст.
Б’є об бетон деснянська піна,
Забрів у воду верболіз.
А міст, як міст, і на Чернігів,
Й на Новгород узяв розгін.
Із бетонних довгих ніг він,
Поєднав аж сотні гін.
Усі села придеснянські.
– Прощавай, старий пором. –
Край сосницький і борзнянський
Зблизив велетень-огром.
Мчать авто в неспиннім леті
Під шалений посвист шин,
Піднімають палі вперті
Сотні, тисячі машин.
У них – спини кришталеві,
Твіст на обручах коліс,
Навстріч вітру мчать сталеві,
Бо над ними нема стелі,
А під ними – пошум, свист.
На сторожі мосту – Устя,
Тут – Велике, тут – Мале.
Стільки щодня перепустять
«Запорожців» й «Шевроле».
Траса в рясах промениться,
Міст трима всіх на плечі,
А Десна собі струмиться,
В ласках сонячних іскриться,
Ніби все їй – ніпочім.
І виспівують сонети
Шини, – аж земля гуде.
А Десна, як з-під намету:
«Прощавайте! Добрий день!»
Сюди з’їхалися багаточисленні гості з різних районів Чернігівщини: родичі, друзі, знайомі з Бутівки, Бондарівки, Галайбина, Високого, Дочі, Малого Устя, Сосниці та інших. Бо села наші – то велика і дружня родина, це наші славні земляки, які живуть з нами та в інших місцях, але тут пройшло їх босоноге дитинство, незабутня юність. Бережімо ж славні традиції, звичаї та свята наших сіл, примножуймо здобутки їх на радість дітям та внукам нашим, бережімо ж наші села, не цураймося їх свят та буднів, бо село – це криниця нашого родоводу, це наша велика родина.
Звичайно, свято не вдалося б на славу, якби не було спонсорської допомоги.
Село – наш дім, наше коріння та доля, наша кровність і материнська пісня. Наше село – розбуджені досвітки, духмяні пахощі літа. Тут живе наше дитинство, це частка нашого серця. Рідне село – це ми з вами, це наша Україна-мати», – пам’ятаймо про це не тільки в День наших сіл чи під час ярмарків, а завжди.
Валентина МОВЧАН
Фото автора