Моя Батьківщина – Україна

Людській фантазії немає меж. А особливо, коли це професійне. Тому більшого мастака на вигадки, ніж учитель, просто не існує. Та і шкільні бібліотекарі від них не відстають – теж намагаються зробити все для того, щоб зацікавити дітей, заінтригувати, прищепити любов до читання та її величності книги.  

Ось так вже не одну весну, коли розпочинаються канікули, переді мною постає не просте питання: як же провести тиждень дитячої та юнацької книги (до речі, він тривав майже місяць – авт.), щоб все було незвично, нетрадиційно, весело та захоплююче? Та цього року разом з нашою перемогою в ІІ турі Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна» якось сама по собі прийшла та несподівана підказка. Вирішено було і сам Тиждень провести під цим гаслом, а дні – за його напрямками: «Духовна спадщина мого народу», «Козацькому роду нема переводу», «Із батьківської криниці», «З попелу забуття», «Геологічними стежками України», «Географія рідного раю».

На конкурс було представлено 96 робіт переможців районних (міських) турів експедицій з 19 районів області, міст Ніжина, Новгород-Сіверського, Прилук, Чернігова та 2-х об’єднаних територіальних громад. Із цієї кількості перемогу вибороло 18 учасників.

Урочисте відкриття зльоту, тим самим і відкриття нашого Тижня, за участі всіх переможців конкурсних робіт та їх керівників, відбулося 28 березня в приміщенні Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського.

Вихованцями комунального позашкільного навчального закладу «Центр національно-патріотичного виховання, туризму та краєзнавства учнівської молоді», студентами комунального вищого навчального закладу І рівня акредитації Чернігівської обласної ради «Чернігівське музичне училище імені Левка Ревуцького» була представлена літературно-музична композиція «Рідна Україна – вільна і єдина!»

Переможців вітали: Павло Михайлович Степовик – директор та Тетяна Віталіївна Матвійчук – методист  комунального позашкільного навчального закладу «Центр національно-патріотичного виховання, туризму та краєзнавства учнівської молоді»; Наталія Миколаївна Коцюбинська – заступник директора з наукової роботи літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського.

Потім були переглянуті презентації творчих звітів переможців експедиції, нагородження учасників зльоту. Серед них диплом переможця та пам’ятний подарунок отримав і учень 11 класу Великоустівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, член краєзнавчого гуртка районного будинку школяра Максим Іваницький (до речі, єдиний з Сосницького району) (мені, керівнику роботи, вручили Почесну грамоту – авт.) за краєзнавчо-дослідницьку роботу «Ім’я Якова Миколайовича Барзиловського – земляка-хіміка, овіяне легендами» по напрямку «Духовна спадщина мого народу». Максимова робота базується на ґрунтовних дослідженнях заступника голови Ради столичного Чернігівського земляцтва, члена Національної спілки журналістів України, почесного громадянина Сосниччини Олексія Федоровича Орєховича та на спогадах жителів сіл Високе Борзнянського району та Велике Устя Сосницького району.

У ході програми переглянули експозицію музею Михайла Коцюбинського та виставку вишиванок, здійснили екскурсійну подорож до села Москалі Чернігівського району знайомство з колекцією старожитностей члена Національної спілки краєзнавців України, народного майстра Юрія Дахна, відвідали Український обласний академічний музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка та переглянуто виставу «Кайдашева сім’я».

Другого ж дня відбулася екскурсійна подорож до міста Ніжина, з назвою «Подорож крізь віки».

По приїзду додому, нас (мене – керівника гуртка, молодшу та середню групу юних краєзнавців) запросили на музейний урок, присвячений 90-річчю кінофільму «Сумка дипкур’єра», що був підготовлений і проведений 30 березня Оленою Тимошенко – науковим співробітником Сосницького літературно-меморіального музею Олександра Довженка. Нам цікаво було почути про історію створення кінострічки, переглянути фрагменти, дізнатися про її значення для сучасників.

Потім побували на мосту через річку Убідь, яку оспівано місцевими майстрами пера.

Завітали до редакцій газет «Час» та «Вісті Сосниччини», що в квітні поточного року святкує своє сторіччя.

Цікаві ознайомчі екскурсії нам провели працівники Сосницької центральної бібліотечної системи (ЦБС) імені Олександра Карпінського – дитячої та дорослих районних бібліотек.

Крім того, пройшлися біля Алеї видатних діячів Сосниччини, вкотре вшанувавши пам’ять відомих земляків.

Старша ж група учнів і вчителі 11 квітня здійснили екскурсійну подорож до Києва.

Заключним акордом Тижня стала зустріч-знайомство 21 квітня з неординарною творчою особистістю – випускником Великоустівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, уродженцем села Галайбине Борзнянського району, членом столичного Чернігівського земляцтва, автором декількох поетичних збірок (зокрема, «Знов сходить жито», «Мости любові», «Десно моя волошкова», «Зітхнули флейти», «Думок небесні крила» та інших – усі вони, завдячуючи його молодшому брату, письменнику та журналісту з міста Суми, дружба з яким у нас триває вже багато років, Петру Андрійовичу Нестеренку, є в нашій шкільній бібліотечці літератури рідного краю – авт.), відомим мистецтво – та літературознавцем Миколою Андрійовичем Нестеренком, приурочена Всесвітньому дню книги та авторського права. Відзначають цей день з метою прилучення людей до читання, оскільки книги сприяють культурному та соціальному прогресу людства. А ще вони зберігають вікові мудрості, просвіщають, вчать, виховують, дають можливість проникнути у світ вічного та прекрасного. Саме на цьому і наголошував митець.

Моя перша зустріч з Миколою Андрійовичем відбулася в Києві на цьогорічних загальних зборах Чернігівського земляцтва. Тоді він і пообіцяв приїхати до нас у гості.

Юних слухачів він заінтригував цікавими та повчальними спогадами про своє нелегке воєнне дитинство (а пригадує його свідомо з 4-х років – авт.) та про перші картини, які врізалися в пам’ять на завжди, роки навчання в Галайбинській та Великоустівській школах, Ніжинському технікумі культосвітньої роботи та вже доросле життя: будівництво Казахстанської Магнітки, служби в армії, навчання на факультеті журналістики Московського університету імені Михайла Ломоносова, роботу в газетах «Вечірній Київ», «Деснянській правді», журналі «Хлібороб України», видавництві «Кобза», Державному музеї українського образотворчого мистецтва, про перші виступи на сцені, які згодом вплинули на захоплення всього його життя, про власну манеру писання та світосприйняття, про плани на майбутнє. Розповів поет і про своїх батьків, братів та сестер, про любов і повагу до них, яку проніс через все своє життя. Потім Микола Андрійович продекламував декілька поезій, присвячених Десні, красі природи.

«Які ви щасливі від того, що маєте можливість кожного дня спілкуватися з первозданною красою природи. Це місце, де ви народилися, оточене лісами, річкою, лугом. Не всі можуть, як ви, вдихати на повні груди свіже повітря, слухати спів пташок, милуватися заходом і сходом сонечка. Поважайте своїх батьків, які дали вам життя, слухайтесь своїх учителів, які вас навчають розуму, більше читайте, заглядайте в словники,  весь час дізнавайтесь  про щось новеньке, тільки не лінуйтесь, бо час так швидко летить та радійте кожному новому дню, подарованим вам долею!», –  закликав на прощання Микола Андрійович і своїм артистичним, могутнім тенором проспівав уривок з «Пісні про рушник» на слова Андрія Малишка.

Микола Андрійович часто приїздить на Задесення, бо тут живуть його однокласники: Василь Норець, Вячеслав Шило та інші. Любить посидіти з ними, поговорити, пригадати… А потім відтворити це на папері… У його поезіях відображене все життя… Як сказав член Національної спілки письменників України Анатолій Луговський, ця «поезія щира, світла, бентежна». І це істинна правда… «У цих творах нема фальші, вони правдиві, не награні», – таку думку висловив учень 10 класу Максим Кабенок.

В бадьорім небі розлилось тепло.

Рудіє сніг, а горизонт ясніє,

У грудях по заснулі юні мрії,

Як птахи, стрепенулись над селом.

І видно зримо: вже земля в полях

Поміж снігами стала раптом тала…

І річка берегами захитала,

Окресливши іще чіткіше шлях.

Запроменіли верби голубі,

А здалеку – які ж вони зелені!

І котики, поривом дня натхнені,

Вже ожили, не моляться журбі.

Священна мить… І я з глибин душі

Зотліле листя мовчки вимітаю,

І наче неньку – простір зустрічаю.

Стрічайте й ви, що б не було: спішить.

Бо скільки в сіті буде ще проблем,

Яких нам див ще наречуть орбіти…

Коли ми тут розучимося жити –

Дух не врятуємо потойбічним днем.

(Микола Нестеренко, «Священна мить»)

Гість також відвідав шкільну бібліотеку, де його вразила бібліотечка краєзнавчої літератури та літератури рідного краю. З великим захопленням він переглянув календарі, які випустило Чернігівське земляцтво та масивне видання про його рідне село Галайбине, видане його земляком Андрієм Стрижаком.

Вірю, що всі ці заходи, як і твори Миколи Нестеренка, в майбутньому змусять нас, за словами члена Національної спілки письменників України Юрія Царика, «згадати забуті власні мости любові, осяяні найдорожчими іменами пращурів. Згадати, щоб прийти до них знову: з жоржинами пам’яті, з обріями сподівань і любові, зі свічею покаяння. До цього спонукає передовсім ліричний герой поезії – людина нерозгаданої і небайдужої душі, художник, філософ, поет» та і саме наше реальне життя.

Валентина МОВЧАН

Опубліковано у У відділенях | Теґи: , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *