Ми пам’ятаємо, яким він хлопцем був!

Недоспівана пісня. Перерваний політ. Можна по-різному говорити про прожите коротке, але наповнене подіями життя ….

Сьогодні нашому бойовому товаришу, землякові, заступнику голови Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), багаторічному члену Чернігівського земляцтва в місті Києві Олегу Івановичу Міхнюку виповнилося б 50 років, але, на превеликий жаль 20 серпня 2014 року він героїчно загинув під Луганськом, захищаючи незалежність, цілісність і державний суверенітет України.

У період з 1983 по 1985 рік старший сержант Олег Міхнюк служив у складі 56-ї окремої десантно-штурмової бригади, брав участь у багатьох операціях, був двічі поранений, але, незважаючи на жодні обставини, після лікування завжди повертався до своєї частини та з честю продовжував виконувати військовий обов’язок.

F 211

F 225

F 224

За мужність і героїзм Олег Іванович нагороджений двома орденами Червоної Зірки та медаллю «За відвагу».

F 222

Після звільнення з лав Збройних Сил активно включився в роботу із захисту ветеранів та інвалідів війни, членів сімей загиблих учасників бойових дій.

У 1989 році був одним з ініціаторів і безпосереднім учасником створення Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). У 1990 –1991 роках – комсорг ЦК ВЛКСМ Центру реабілітації для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна», з 1991 року– начальник медико-соціального відділу УСВА, був ініціатором створення Всеукраїнського дитячого патріотичного об’єднання «Майбутнє України». У 1998 році Олег Міхнюк призначений заступником голови УСВА з питань медико-соціальної реабілітації і військово-патріотичного виховання молоді. З 2001 року активний член Чернігівського земляцтва в місті Києві.

Олег Іванович, разом з бойовими товаришами відпрацьовував шляхи співробітництва з органами виконавчої влади щодо виконання Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» стосовно ветеранів війни та сімей загиблих, вдосконалення системи, що забезпечує лікування, зміцнення фізичного і морально-психологічного стану ветеранів війни та сімей загиблих, підвищення їх соціальної активності, надання всебічної моральної і матеріальної підтримки ветеранам війни, членам сімей загиблих.

F 223

F 228

Талановитий організатор, він постійно проводив велику роботу з виховання молоді на патріотичних, історичних і бойових традиціях українського народу.

Олег Міхнюк з перших днів брав активну участь у подіях Євромайдану 2013–2014 років у Києві, був командиром восьмої «афганської» сотні самооборони Майдану.

F 220

F 231

Маючи бойовий досвід, багато зусиль доклав до організації, підготовки й навчання бійців, які беруть участь в Антитерористичній операції на сході України.

F 219

Він одним з перших був добровольцем і брав активну участь у боях за відстоювання суверенітету й цілісності нашої держави.

Олег Іванович Міхнюк за особисту відвагу і значні досягнення в соціальному захисті ветеранів та інвалідів війни, членів сімей загиблих учасників бойових дій нагороджений орденами «За мужність» всіх ступенів, Міністром оборони України був відзначений іменною вогнепальною зброєю. За виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України №494/2015 від 21 серпня 2015 року удостоєний посмертно високого звання Герой України. За заслуги перед малою батьківщиною нагороджений всіма відзнаками Чернігівського земляцтва в місті Києві.

F 217

F 218

Звитяга, мужність і героїзм нашого бойового побратима упродовж всього його короткого життя залишаться для нас яскравим прикладом самовідданого служіння Батьківщині, українському народові в ім’я миру, незалежності, цілісності та державного суверенітету України.

F 212

Сергій КУДІН, голова ветеранського відділення

Сергій КОВТУН, Володимир ШУРХАЛ, Сергій СТЕПАНЕНКО, члени ветеранського відділення

Фото з фотоархіву ветеранського відділення

Опубліковано у Вшанування пам'яті | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

1 коментар до Ми пам’ятаємо, яким він хлопцем був!

  1. Валентина Терещенко коментує:

    Завжди коли з життя іде молода людина – це велика втрата і біль. Біль в душі та в серці, а коли життя обриває війна, чиясь стервозність, підлість і підступність, то це крик до болю. Крик від безпорадності, відчаю, і розуміння неспроможності вплинути на ситуацію. Тому, що війна це завжди “неправильно”, це завжди “неповинно бути”, і завжди “як з цим жити”?…
    Вічна пам”ять… і… як з цим жити?…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.