Пам’яті друга

26 січня 2017 року після тривалої тяжкої хвороби пішов з життя Павло Олексійович Мисник – перший голова Ради товариства «Чернігівське земляцтво» в місті Києві.  

Рада Товариства, друзі, з якими Павло Олексійович створював і ставив на робочі рейки наше земляцтво, зібралися у затишній залі МВЦ щоб згадати про друга, вчителя, наставника, патріота малої батьківщини. Слова вдячності і туги звучали у кожному виступі.

Під ці сумні спомини мені пригадалося, як за рік до створення Товариства доля звела нас на ниві розробок і втілення в життя засобів технічного захисту інформації. Адже на той час Павло Олексійович був Головою Державного комітету України з питань державних секретів і технічного захисту інформації. За кілька років невеликим ним очолюваним колективом були розроблені ряд нормативних документів з питань ТЗІ, атестовані та захищені від витоку інформації робочі місця, інформаційні системи в Адміністрації Президента України, Верховній Раді України, Національному банку, багатьох державних установах і підприємствах.

Компетентний і вимогливий, принциповий і відповідальний керівник, фахівець з питань ТЗІ одночасно був толерантним, комунікабельним і порядним колегою, дружелюбним порадником.

Після створення Товариства ми познайомилися ще ближче і відкрилися Павла Олексійовича нові грані характеру: доброта, людяність, висока моральність і чесність, надійність і щедрість, готовність у будь-який час прийти на допомогу …

На жаль, безжалісна хвороба рано розлучила сім’ю, друзів, колег з незабутнім Павлом Олексійовичем. Світла пам’ять Павла Мисника назавжди буде в наших серцях!

Микола БОРЩ

Страшна вість небо розірвала,

І сонце згасло вмить,

Павла Мисника 26 січня не стало,

А серце болить і болить.

Та як же в земляцтві без нього?

Він першим усюди був.

Добра людина від Бога,

Наші болі він серцем чув.

Допомагав нам словом і ділом,

Все віддав, бо себе не беріг.

Його посмішка серця нам гріла,

Звала в гості, як батьківський поріг.

Тримайтесь, Олю і діти,

Буде з нами він назавжди.

На снігу горять полум’ям квіти,

Врятуй, Боже, всіх нас від біди!

Петро МЕДВІДЬ

Опубліковано у Вшанування пам'яті | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

1 коментар до Пам’яті друга

  1. Олександр Степанович Юрченко коментує:

    Микола БОРЩ, я Вам вдячний за це опублікування про поважну мною, та, не скривлю душею, якщо скажу за всіх, хто стикався і працював з ним, великої душі людиною. Я довгий час згадував про нього та дякував долі, що звела мене з ним по спільній роботі в Новгород-Сіверському районі!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *