З великим сумом повідомляємо, що вчора, 29 січня, на 83-му році життя зупинилося щире серце нашого земляка, одного із організаторів створення земляцтва, почесного члена Ради ГО «Товариство «Чернігівське земляцтво» Віталія Федоровича Бойка – українського юриста та дипломаат, Міністра юстиції України (1990–1992), Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Молдова (1993-1994), Голови Верховного Суду України (1994-2002).
Народився Віталій Федорович 30 вересня 1937 року у селі Кропивне Ніжинського району. Після закінчення у 1954 році Ніжинського технікуму підготовки культурно-освітніх працівників завідував сільським клубом. З 1956 по 1959 р. проходив строкову військову службу.
У 1963 році закінчив Харківський юридичний інститут і був обраний суддею Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська, а наступного року – призначений головою цього суду й очолював його упродовж десяти років. З лютого 1973 по березень 1976 року обіймав посаду заступника голови Дніпропетровського обласного суду, протягом наступних десяти років очолював Донецький обласний суд.
У січні 1986 року призначений першим заступником Міністра юстиції УРСР.
У період із 1990 по 1992 рік обіймав посаду Міністра юстиції України. Саме тоді міністерство розробило основні положення, що лягли в основу законів «Про власність», «Про економічну самостійність України» та інших нормативних актів. Це було непростим завданням, оскільки вносилися зміни в законодавчі акти у зв’язку з набуттям Україною незалежності, по-новому формулювалися окремі положення закону, починаючи з Кримінального кодексу, були внесені зміни до закону «Про судоустрій України», приймалися нові закони, зокрема, «Про статус суддів».
Очолюючи Міністерство юстиції, одночасно виконував обов’язки Голови Центральної виборчої комісії з виборів народних депутатів України (1989–1992 роках). Займався також організацією виборів першого Президента України, проведенням Всеукраїнського референдуму з питань незалежності України, відкривав перше пленарне засідання Верховної Ради І скликання.
У 1992-1993 роках працював завідуючим відділом оборони, національної безпеки, правопорядку і надзвичайних ситуацій Кабінету Міністрів України.
З березня 1993 року Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Молдова.
З 21 грудня 1994 року обраний Головою Верховного Суду України й очолював його до виходу у відставку 24 жовтня 2002 року.
З листопада 2002 року працював віце-президентом – директором Інституту права імені князя Володимира Великого Міжрегіональної академії управління персоналом. У липні 2005 року обійняв посаду голови постійно діючого Третейського суду при Укоопспілці. Арбітр міжнародних комерційних арбітражних судів при Торгово-промислових палатах України та Республіки Молдова.
На переконання Віталія Федоровича, рівень демократії в суспільстві прямо залежить від статусу суду і стану судочинства в державі. Він – один із ініціаторів розширення співробітництва з представниками правових систем інших держав, запозичення позитивного досвіду щодо створення незалежного об’єктивного та неупередженого правосуддя.
Він – автор 26 публікацій з питань становлення і розвитку в Україні судової влади, зокрема: «Становлення незалежного високопрофесійного суду – нагальна потреба сьогодення» (1996), «Конституція України і становлення незалежної судової влади» (1999), «Судова система: проблеми реформування та розвитку» (2000), «Мала судова реформа в Україні» (2002), «Право людини на правосуддя» (у співавторстві, 2003). Ініціатор багатьох законопроектів та пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України, здійснення судово-правової реформи в державі.
Віталій Бойко входив до складу Ради при Президентові України з питань реформування судової системи України. Був одним із організаторів Спілки юристів України, членом Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права, Національної конституційної ради.
Віталій Федорович активно працював в громадських об’єднаннях в якості віце-президента незалежної суддівської асоціації України, голови громадської ради при Державній судовій адміністрації, члена громадсько-політичного об’єднання «Український форум» та інших.
Упродовж 1998-2002 років був членом Вищої ради юстиції за посадою, суддя вищого кваліфікаційного класу. В 2009 році Віталія Бойка обирали головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Нагороджений Почесними грамотами Президії Верховної Ради УРСР (1987) та Верховної Ради України (2001, 2002), Почесною відзнакою Президента України (1996), орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2001), Почесною відзнакою Ради суддів України (2002). Заслужений юрист (1997).
Багатогранною та плідною була його участь у роботі Чернігівського земляцтва. За його активного сприяння побудована в селі Кропивне церква святої Варвари, жителі забезпечені телефонним зв’язком. Опікувався Віталій Федорович потребами сільської школи, приділяв увагу односельчанам – ветеранам Другої світової війни.
Прощання відбудеться у п’ятницю 31 січня з 10:00 до 11:00 в Українському домі (вулиця Хрещатик, 2).
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Віталія Федоровича Бойка. Вічна йому пам’ять!
Рада ГО «Товариство «Чернігівське земляцтво»
Сумно і надзвичайно боляче втрачати таких людей як Віталій Федорович. Дякую, друже Олексію за цей життєпис про нашого земляка. Водночас хотів би додати такий маловідомий факт. В квітні 1996 року ми з Павлом Олексійовичем Мисником готували Статут Чернігівського земляцтва до державної реєстрації і наштовхнулися на здавалося б просте питання – хто може бути членом Чернігівського земляцтва? До кабінету зайшов як завжди привітний і усміхнений Віталій Федорович, сів до столу і, як досвідчений правник, швидко знайшов потрібну нам юридичну формулу. Так що остаточна редакція багатьох статей Статуту належить перу Віталія Федоровича. Це був його перший вагомий внесок у творення Чернігівського земляцтва. Потім, звичайно, було і багато інших. Зокрема ми з ним чудово співпрацювали у вирішенні різноманітних питань для його односельців з села Кропивне. Світла і вічна пам’ять Віталію Бойко!