Чи вчать уроки історії?

Відверта російська агресія в Криму змушує кожну неупереджену чесну людину замислитись над тим: чому так сталося?

Чому після десятиліть радянської пропаганди про дружбу народів, про братерські стосунки та повагу до кожної людини московські лідери знову починають процес збирання чужих земель під знаком Кремля? Поправши всі міжнародні закони та правила, нахабно брешучи, вони підступно під виглядом всіляких патріотів засилають озброєні банди, для яких існує тільки один закон: хто сильніший, той і зверху (мабуть, спрацьовують прийоми вільної чи класичної боротьби, які продовжує час від часу демонструвати нинішній господар Кремля). Одна за одною мусуються маніакальні ідеї про зверхність так званого «русского мира», про захист слов’янської єдності народів, про «исконнорусский Крым». Але від кого захищати той російський світ в Україні, коли й так переважна більшість засобів масової інформації твориться мовою північного сусіда, і який той захист сусіднього народу на теренах іншої держави, коли з волі кремлівських зверхників нацьковуються слов’яни на слов’ян, хоча обидва наші народи поєднані й історичними коренями, й родинними зв’язками, коли вони не потребують допомоги всіляких політичних авантюристів типу Гітлера чи Сталіна. А щодо російського Криму, то навіть ті, хто ніколи серйозно не займався історією людства, знає, що нога московіта криваво ступила на береги півострова десь аж у XVIII столітті, потоптавшись по праху і давніх еллінів, і кримських татар. До речі, ще задовго до того завоювання кримчани знали наших запорозьких козаків, які, до того ж, допомагали жадібній до чужих земель Росії утвердитись там.

Цинічними діями російська влада порушила Будапештський меморандум від 5 грудня 1994 року, який був підписаний за участі Сполучених Штатів Америки, Великої Британії та Російської Федерації.

Російська Федерація вкотре продемонструвала великодержавний шовіністичний погляд на розв’язання проблем, які в цивілізованому світі прийнято вирішувати за столом переговорів, зрадила Україну, якій давала гарантії захисту при її добровільному ядерному роззброєнні.

Використання збройних сил Російської Федерації на території незалежної суверенної держави – акт агресії, що є міжнародним злочином.

Переконані, що в ситуації, яка склалася, єдиним інструментом врегулювання конфлікту повинно бути міжнародне право.

Хочеться сказати відверто сучасним московським державцям: розгул кривавої демократії рано чи пізно призведе до вашої моральної поразки, а справді великий багатостраждальний російський народ дасть вам гідну оцінку, як і все людство.

Рада земляцтва

Опубліковано у Інше. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.